Радіоп'єси: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Порив вітру. Відчиняються і зачиняються двері.

ЛАУРЕНЦ Добра душа. Так, так, вона для мене більше нічого не значить. Мене огортає журлива нудьга. Пане пілоте, як Ви дивитеся на те, якщо я для того, щоб знову дати поштовх моєму заспалому норову, оголошу війну?

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Кому має бути оголошена війна, пане генеральний директоре?

ЛАУРЕНЦ лютує Виглядає на те, що Ви туподумний. Це ж абсолютно байдуже… Війна, я сказав, я оголошую війну.

На другому фоні — гучномовець.

ГОЛОС ІЗ ГУЧНОМОВЦЯ Як ми щойно дізналися від трансглобального концерну Лауренс & Лауренс, Його Величність генеральний директор міністр доктор Лауренц оголосив війну. Війна оголошена проти всіх, без винятку, проти всіх можливих об’єктів і вестиметься з найновіших опорних пунктів, із зірок на середньосхідному небі, а також із щойно захопленого Місяця. Самопочуття Його Ексцеленції, найяснішого генерального директора, задовільне.

Звучить гімн, який несподівано обривається.

ПРОДАВЕЦЬ Ну як, мій пане?

ЛАУРЕНЦ зніяковіло всміхається Отакого. Однак це… ні, я, напевно, все ж таки не візьму цього сну… Дуже весело… мені лишається тільки дивуватися. Ні… однак настільки веселим усе це, власне, і не було…

ПРОДАВЕЦЬ Я охоче покажу Вам іще один. Звук вимикача світла. Прошу!

МАТРОС Повернути кран, тримати праворуч… повернути на 45 градусів.

АННА Чи багаж уже на кораблі?

МАТРОС Ми майже готові. Пасажири вже можуть починати посадку.

АННА Чи будете Ви такі люб’язні й проведете мене через контроль? Сам капітан дозволив мені плисти на «Секурітас». Мені розповідали, що це найкращий корабель на світі.

МАТРОС Чи можу я подати Вам руку? Проходьте. Ми раді вітати таку гарну пасажирку на нашому кораблі.

АННА Дякую. Ви кавалер, матросе. Ваша уніформа мені подобається.

МАТРОС усміхається Я теж дякую. Ви дуже приваблива й гарна жінка.

АННА Я називаюся Анна.

МАТРОС знову всміхається Анна…

Починає звучати нова музика, яка, з різними нюансами, супроводжуватиме цей сон.

ЛАУРЕНЦ Анно, щоб вирушити у плавання, Тобі потрібен паспорт. Тебе не пустять без документів на корабель. Анно, не йди, не попрощавшись зі мною. Поглянь, прошу Тебе, на мене ще раз. Дай мені, прошу, ще раз Твою руку. Я не розумію, чому Ти хочеш поїхати саме сьогодні. Вітер гонить небом хмари, а на горизонті зовсім стемніло. Ти не повинна вирушати сьогодні в дорогу. Почекай, їдь завтра!

АННА через фільтр Корабель гарний, він білий і великий, я завжди хотіла подорожувати на великих білих кораблях, обвішаних барвистими веселими прапорцями.

ЛАУРЕНЦ Анно, я не розумію Тебе. Поглянь догори, поглянь на небо, сповнене небезпеки. Послухай мене. Ти обертаєш своє обличчя до всіх інших, Ти всміхаєшся матросам, а мене Ти примушуєш звати Тебе намарне. Що сталося, скажи мені, що сталося відтоді, коли ми йшли разом золотими містами, під золотими дахами, а дзвони над площами благовістили нашому коханню?

АННА Я люблю великі білі кораблі, я люблю сукні зі сріблястої рибної луски й прикраси з морських водоростей, я люблю хвилі, які вдаряють об великі білі кораблі, я люблю чудові пісні матросів і високі щогли, об які чіпляються білосніжні хмари. Я люблю ревіння сирен і далечінь, на яку беруть курс великі білі кораблі, і я люблю берег сонця на горизонті, до якого мене підійме вітер своїми сильними руками, я люблю неосяжність моря.

ЛАУРЕНЦ Анно, Ти не маєш при собі паспорта. Тебе не пропустять через контроль. Чи Ти чуєш мене? Анно, Ти не можеш просто так забігти на корабель. Ти мусиш полагодити велику кількість формальностей. Анно!

АННА Матроси, звільніть мені дорогу, представте мене капітанові! У мене безкоштовний проїзд і віза, тривалість якої — нескінченність.

МАТРОС Капітан запрошує Вас на борт. Проходьте, ми відчалюємо.

Завивають корабельні сирени[7].

Музика.

ЛАУРЕНЦ Чому Ти не послухала мене, Анно? Темна смуга відірвалася від горизонту, а твій корабель — у відкритому морі.

[7] Сирени — у грецькій мітології — демонічні створіння, народжені рікою Ахелоєм та однією з Муз. Напівптахи-напівжінки, вони одержали в спадок від батька дику стихійність, а від матері — божественний голос, за допомогою якого заманюють на свої скелясті острови жертви, приречені на забуття та загибель. У класичній античності дикі хтонічні сирени перетворюються на солодкоголосих і мудрих, кожна з яких сидить на одній із восьми небесних сфер світового веретена богині Ананке, і витворює своїм співом величаву гармонію космосу.