Вальс на прощання : читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— З ким?

— З Ольгою.

— Зараз ти не зможеш її побачити. Вона на процедурах. Весь ранок має провести в басейні.

— Я не хотів би розминутися з нею. Можна їй зателефонувати?

Шкрета узяв слухавку і, не уриваючи розмови, набрав номер.

— Я познайомлю вас, а ти спробуй його розкусити. Ти ж чудовий психолог. Ти відразу збагнеш, що в нього на думці. Маю плани щодо нього.

— Які? — запитав Якуб, та Шкрета вже говорив у телефон:

— Ружена? Як ся маєте? Пусте, таке нездужання — звичайне явище у вашому стані. Хочу запитати, чи немає зараз у басейні однієї моєї пацієнтки, вашої сусідки… Є? Гаразд, то перекажіть, що до неї приїхали зі столиці, нехай вона нікуди не тікає… Так, він чекатиме на неї опівдні біля входу у водолікарню.

Шкрета поклав слухавку.

— Ага, то ти чув. Зустрінеш її опівдні. А нехай йому всячина, про що ми балакали?

— Про американця.

— Справді, — сказав Шкрета. — Винятково цікавий чолов’яга. Я вилікував його дружину. Вони не могли зачати дитину.

— А він що тут лікує?

— Серце.

— Ти казав, що в тебе плани на нього.

— Просто принизливо, — обурено вигукнув Шкрета, — як мусить викручуватися лікар, щоб пристойно жити в цій країні! Завтра сюди приїздить славетний сурмач Кліма. Я акомпануватиму йому на барабані!

Якуб не сприйняв поважно цих Шкретиних слів, але вдав, ніби здивувався.

— Невже ти граєш на барабані?

— Авжеж, друже мій! А що ж мені вдіяти, як у мене сім’я?

— Що? — вигукнув Якуб, якого ця звістка таки вразила. — Сім’я? Ти не казав, що одружився!

— А певно, — сказав Шкрета.

— Зі Сюзі?

Сюзі була курортною лікаркою, зі Шкретою вона дружила вже давненько, та досі йому якось таланило останньої миті ухилитися від шлюбу.

— Авжеж, із Сюзі, — мовив Шкрета. — Ти ж знаєш, я щонеділі підіймався з нею на оглядовий майданчик.

— Ага, то ти таки одружився, — сумно сказав Якуб.

— Щоразу, як ми туди підіймалися, — провадив Шкрета, — Сюзі намагалась умовити мене, щоб я взяв із нею шлюб. Поки я підіймався, то почувався таким змореним і старим, що мені тільки й залишалося, що одружитися. Та врешті я таки себе опановував і, коли ми вже спускалися, до мене поверталася снага, і бажання одружитися зникало. Та якось Сюзі пішла в обхід, і ми підіймалися на ту вежу так довго, що я погодився одружитися ще задовго до того, як виліз на оглядовий майданчик. Тепер ми чекаємо дитину, і мені потрібно думати про грошенята. Цей американець малює непогані ікони. На них можна заробити купу грошви. Що ти на це скажеш?

— Гадаєш, їх купуватимуть?

— З рук будуть видирати! Старий, варто лише поставити ятку біля церкви у святкові дні, продавати по сто крон, і можна заробити непогані статки! Я продавав би і половину прибутку віддавав би йому.

— А він згоден?

— У нього грошви повні кишені, то його на це діло не підіб’єш, — сказав Шкрета і вилаявся.