Аероплани: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Пако (стримуючись). Я лише сказав, що ти не розумієш, от і все.

Крісто. Гаразд, нехай так, я не розумію. Що ж, поясни мені. Я хочу зрозуміти.

Пако (ухильно). Усе залежить від того, як дивитися на речі. Від особистого бачення. Загал не повинен зважати на те, що хтось один… (Замовкає).

Крісто. Що? Тепер ти також філософствуєш.

Пако. А чому б ні? Хіба тільки ти можеш філософствувати?

Крісто. Коли так, поясни, будь ласка.

Пако. Що тобі пояснити?

Крісто. Цю твою філософію про футбольний тоталізатор.

Пако. Як уболівальнику?

Крісто. Давай, не тягни.

Пако. Бачиш… Я просто хочу сказати, що у футболі не існує логіки.

Пако. Немає логіки.

Крісто. Так. Але що з того?

Пако (нервується). Якщо у футболі немає логіки, то й у футбольному тоталізаторі її теж не може бути. А як на мене, речі, позбавлені логіки… (Замовкає, даючи зрозуміти, що все й так ясно)… Ось так.

Крісто. Ага. Така твоя філософія.

Пако. Так, а що? По-твоєму, вона погана?

Крісто. Ні. Але скажи, ти гадаєш, життя має логіку?

Пако. Життя? Щоб життя мало логіку?! Де там! Життя також позбавлене логіки. А ти хочеш, щоб її мав футбольний тоталізатор. Сміх та й годі.

Крісто. Але життя тобі подобається, га? Здається, подобається.

Пако (ковтає слину, кладе руку на коліно Крісто). Послухай, Крісто, ти прийшов, щоб подратувати мене?

Крісто (спокійно). Не зви мене Крісто.

Пако (пильно дивиться на нього). Може обговоримо цю справу?

Крісто. Яку справу?

Пако. Стосовно прізвиськ. Ми вже давно повинні були її обговорити. По-моєму, було б доречно, якби ми зробили це зараз.

Крісто. Ні. Поговорімо краще про логіку.

Пако. Е ні. Поговорімо про прізвиська. Мені вже набридло, що ти ображаєшся щораз, коли я зву тебе Крісто. Зрештою я лише трохи зменшую твоє повне ім’я, от і все. Крісто замість — Крістобаль. Так зручніше. І це не я вигадав. Увесь квартал так тебе зве. А от ти… Як ти мене звеш? Ти хоч раз назвав мене Франсіско? Ні! Ти або звеш мене Пако… нехай так, Пако — зменшувальне від Франсіско, багато хто зве мене Пако… але хто зве мене Галісійцем? Хтось іще зве мене Галісійцем? І скажи, я хоч раз назвав тебе Довголапим? Хто тут зве мене Довголапим? Ти! Ти один звеш мене Довголапим!

Крісто (посміхається). З ніжністю.

Пако. Я теж з ніжністю зву тебе Крісто. А тобі не подобається!

Крісто. А пам’ятаєш, хто перший назвав тебе Довголапим?

Пако (з цікавістю). Ні. Хто?