Пако. Бачиш? Ти знову за своє!
(Крісто не чує його. Він зупиняється перед фотографією Ньяти. Дивиться на неї.)
Крісто. Я не маю жодної художньої фотографії Хулії, такої, як оця. Ньята тут така гарна. Всі знімки Хулії, що я маю, маленькі, моментальні. Але в мене є одне фото, де вони вдвох. Коли були ще дівчатками, в домі Ньяти. (По паузі показує на фотографію.) Ти сумуєш за нею, еге ж?
Пако (по паузі, щиросердно). Сумую.
Крісто. Я дуже сумую за Хулією.
Пако. Так. Я знаю. Ну, то ти гратимеш чи не гратимеш?
Крісто (несподівано). Я негідник, Галісійцю!
Пако. Що? Що ти сказав?
Крісто. Я негідник!
Пако. Так, я вже чув. Але чого це ти раптом зараз таке кажеш? Що з тобою?
Крісто. Знаєш, що? (Патетично.) Я теж зрадив Хулію.
Пако (приємно вражений). Ти теж? Не може бути!
Крісто (ледь не плаче). Так, я теж! Я негідник! (Він у розпачі.)
Пако (потішений, підводиться й підходить до Крісто). Стривай, стривай, не треба так побиватися. Ну ж бо, розповідай. І хто ж вона? Я її знав?
Крісто. Ні. Вона теж працювала на поштамті. Я ніколи не хотів, щоб це сталося. Але ми цілими днями були разом. От нечистий і поплутав.
Пако. Звісно. Це дуже важко. Коли цілими днями разом. Тим паче, якщо втрутиться нечистий…
Крісто. Присягаюсь, я цього не хотів. Хулія не заслуговувала на таке. Ні. Все сталося якось зненацька, я навіть не усвідомив… Хтозна. Сталося, бо мало статися.
Пако. Ти ба! І сталося просто в конторі, де ви…
Крісто. Ні! Ти хіба збожеволів?! Як би ми зробили це в конторі?!
Пако. Так я й знав! Це було б дуже незручно! І куди ж ви пішли?
Крісто (йому соромно). До готелю.
Пако. Ага… Отже це сталося не зовсім зненацька. Замір таки був.
Крісто. Не знаю. Не пам’ятаю. Знаю тільки, що я повівся як негідник.
Пако. Ну, годі, Крісто. Щораз, говорячи це, ти ображаєш і мене. І зрештою, в цьому немає нічого страшного. Ти завжди був вірним Хулії. Та подружка з поштамту була просто подружкою. (З цікавістю дивиться на нього.) І довго це тривало?
Крісто. Ні, ти збожеволів! Лише того дня.
Пако (не може повірити). Лише того дня?! Ти хочеш сказати, що ви пішли до готелю тільки один раз?
Крісто. Так.
Пако. Але що сталося? Вам не сподобалося?
Крісто (розпачливо). Ти що, не розумієш? Я не міг і далі поводитись отак із Хулією. Я почувався… я почувався бозна-ким.
Пако (розчаровано дивиться на нього). А ти виявився ще більш вірним, ніж я гадав.