Лінкольн у бардо: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

На мою маму, відповів я. І на батька. Вони скоро прийдуть. Забрати мене   Пан Вівця-Галушка сумно похитав головою   Його член також хитнувся   Сумно

Вони, може, й прийдуть, мовив багатоокий. Тільки-от забрати тебе — це вже навряд.

І всі троє засміялися   Багато рук багатоокого заплескали у багато долонь   Розбухлий член пана Вівці-Галушки захилитався   Засміявся навіть преподобний   Та навіть сміючись, вигляд він усе одно мав наляканий

Так чи інак, надовго вони тут не затримаються, сказав пан Вівця-Галушка.

Весь час хотітимуть опинитися деінде, додав багатоокий.

Думатимуть лише про обід, докинув преподобний.

Скоро вже весна   Різдвяними іграшками ще й не набавилися   Я маю скляного солдатика, у якого повертається голова   Йому можна міняти еполети   Скоро зацвітуть квіти   Лоренс зі садового сараю дасть кожному з нас по пригорщі насіння

Треба зачекати   сказав я

^{віллі лінкольн}

Х

Я глипнув на містера Бевінса.

^{ганс воллмен}

Така молодь баритися тут не повинна.

^{роджер бевінс ііі}

Маттісон, у віці дев’яти років? Барився менш ніж пів години. А тоді просто розчинився з таким звуком, ніби тихенько пукнуло. Дваєр, 6 років і 5 міс.? Коли привезли хвороб-короб, його взагалі всередині не виявилося. Вочевидь, пішов під час переїзду. Салліван, немовля, забарився на якихось дванадцять-тринадцять хвилин — така повзуча, вересклива куля роздратованого світла. Руссо, світло очей матері, що покинуло нас на шостому році життя? Барилася хвилин чотири, не більше. Понишпорила за кількома каменями. «Я шукаю свою абетку».

^{ганс воллмен}

Бідолашне маля.

^{преподобний еверлі томас}

Близнюки Еванси залишили цей паділ печалі разом у віці 15 років і 8 місяців, барилися дев’ять хвилин, а тоді відійшли однієї і тієї самісінької миті (як уже близнюки, то до останку). Персіваль Страут, віком 17 років, забарився на сорок хвилин. Саллі Берджес, 12 років, дорогá кожному, барилася сімнадцять хвилин.

^{ганс воллмен}

Белінда Френч, крихітка. Пам’ятаєте її?

^{роджер бевінс ііі}

З хлібину завбільшки, просто лежала он там, випромінювала тьмяне біле світло і пронизливо голосила.

^{преподобний еверлі томас}

Цілісіньких п’ятдесят сім хвилин.

^{ганс воллмен}

Ще довгенько по тому, як відійшла її мати, Аманда Френч, втратила життя, даруючи його чудовій, а проте нещасливій дитині.

^{роджер бевінс ііі}

Вони лежали разом, в одному хвороб-коробі.

^{ганс воллмен}