ганс воллмен
Час од часу крадькома та вельми вражено зиркаючи і на вас, сер. На ваш чималенький…
роджер бевінс ііі
Годі, годі, немає потреби говорити про…
ганс воллмен
Той інший (якого стукнуло балкою) Зовсім голий Член страшенно розбухлий, завбільшки з Не міг відвести очей
І ще й хитався, коли він
Тіло — наче якась галушка Широкий плоский ніс, ніби у вівці
Зовсім голий, їй‑бо
Жахлива вм’ятина на голові Як він узагалі може ходити і говорити з такою страшною…
віллі лінкольн
Незабаром долучився преподобний отець Еверлі Томас.
ганс воллмен
Прибіг, як завжди, кульгавим підтюпцем і весь час тривожно озираючись; брови високо підняті, волосся сторч, рот ідеально заокруглений від жаху. Проте й говорив, як завжди, зі щонайглибшим спокоєм і здоровим глуздом.
роджер бевінс ііі
Новоприбулець? спитав преподобний.
Гадаю, ми маємо честь розмовляти з одним із Керроллів, мовив містер Бевінс.
Хлопець лише розгублено дивився на нас.
ганс воллмен
Новоприбульцем був хлопець років десяти-одинадцяти. Вродливий хлопчак, він лише кліпав очима і сторожко роззирався навколо.
преподобний еверлі томас
Нагадував рибину, яка, опинившись на березі, лежить нерухомо й насторожено, гостро усвідомлюючи свою вразливість.
ганс воллмен
Наводив на думку про мого небожа, який одного разу провалився на річці під кригу і прийшов додому промерзлий до костей. Сповнений страхом перед карою, зайти у дім той хлопець не наважувався; я випадково побачив, як він тулиться до дверей, намагаючись бодай так трохи зігрітися, приголомшений, винуватий, майже задубілий від холоду.
роджер бевінс ііі
Ти, безперечно, відчуваєш певний потяг? поцікавився містер Воллмен. Спонуку? Спонуку піти. Деінде. У якесь приємніше місце.
Я відчуваю, що маю зачекати, сказав хлопець.
Він говорить! вигукнув містер Бевінс.
преподобний еверлі томас
Зачекати на що? спитав пан Вівця-Галушка.