Версола. Книга 2. Мисливець 04M: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

А тим часом, два наші герої якраз прокинулися — було близько половини третього ночі — якраз зібратися і доїхати до табору супостата.

— Волш, ти чого такий серйозний? — Віктора здивував стан партнера — все йде нормально, зараз все вирішимо по-швидкому і назад,… чого з тобою?

— Вік, мені думається, що ми даремно все так собі легко представляємо — нам доки просто таланило, але засновувати свої дії на простому везінні неправильно. Там адже теж не дурні — чи багато потрібно розуму зрозуміти, що ми сьогодні знову до них збираємося у гості — я упевнений, що нас чекатимуть!

— Ну і нехай чекають, хто ж проти — здивувався хлопець — ми їх бачимо, вони нас ні. Ми виходимо з машини, вони — ні, де тут проблема, Волш? Наша основна і єдина проблема це савана і її нічні жителі, ось де небезпека…. чи поясни мені, що не так, по-твоєму?

— Ось уяви собі, що вони розуміють, що ми можемо до них підійти вночі впритул — неважливо як, головне — можемо. Тобто ясно, що ніч для нас не перешкода, а значить постараються якось нас піймати, адже якщо нам знову вдасться влаштувати диверсію, то їм кінець! Транспорту немає, до селища тупати місяць, а без захисту у вигляді всюдихода вони трупи — це зрозуміло і дурневі. А ось якщо у них теж є ПНБ, або на худий випадок хоч би нічник — влаштують чергування на даху і чекатимуть, коли ти такий увесь красивий, зухвалий і самовпевнений полізеш до їх машини. Особисто я б в їх безвиході дійшов саме таких висновків, та і зробив би точно також — сидів би і чекав гостей — ти ж не підеш вночі півтора кілометри пішки, правда?

— Я що, схожий на ідіота, Волш? — підкинув брови хлопець — та я і сто метрів не піду, я бачив, які гади тут ночами повзають: їм і ментальна атака не потрібна, щоб захрумкати нас двох, ні-ні-ні, дурнів немає — я пас!

— Ось бачиш — підняв палець вверх його співрозмовник — значить ми повинні пересуватися на транспорті, а це ж шум, хоч і слабкий. А ось якщо там будуть спостерігачі, то, хоч і важко, але почують — тоді можуть бути неприємні нюанси. А якщо знайдеться якийсь розумний серед них і буде там з нічником або ПНБ, то 100 % виявлять, ще і обстріляють з нічником, ось я і такий сумний і задумливий. Я до чого веду, Вік: не варто недооцінювати супротивника і бігти до нього з пляшкою пального в кишені — потрібно подумати, партнер!

— Гм,… а як далеко видно в цей самий нічник хоч? — Віктор ніколи не користувався цим приладом — у базах пишуть різні цифри, там все обмовляється поколінням приладу.

— Ну та, так і є, тільки тут можна обмежитися другим або третім — четверте занадто дороге, коштує більше самої рушниці. Якщо друге покоління, то метрів триста, чотириста, третє до півкілометра, так що, якщо у них щось нормальне, то нас побачать здалека…. якщо помітять, звичайно. Але я б розраховував на друге максимум, з тієї ж банальної причини їх дорожнечі і даремності укупі в наших умовах — ніч тут, це ніч!

— Тобто, як я зрозумів тебе, тепер у нас шанси однакові — ми їх бачимо, і вони нас бачать теж…. теоретично,… погано. Пропоную під'їхати на дистанцію нічника і постежити годину-другу: лежати увесь час на металі не будеш, хоч і тепло — потрібно вставати час від часу, розминати м'язи, які затекли, і так далі. Давай підрулимо до них на…. е…. а до речі, наші приціли якого покоління, напарник?

— Друге, я ж тобі пояснював — кому воно тут потрібно?

— Зрозуміло — кивнув наш герой — зробимо невелику дугу, щоб не їхати по прямій, може пощастить щось розгледіти раніше них.

…- Нікого там немає — заявив Віктор після сорока хвилин роздивляння в приціл — дуже сумнівно, щоб хтось з них виліз в таку пору доби, це адже потрібно себе переламати психологічно. От як я собі це представляю: ти живеш на планеті декілька років, навколо тебе усі твердять, що вночі ні за яких обставин не можна виходити на відкритий простір, ну, за винятком простору житлових селищ усередині периметра. А тут раптом тобі в якийсь момент говорять зовсім протилежне — вилазь назовні і сиди там, інакше тобі кінець — сумнівно усе це. Швидше за все, сидять усередині і слухають — раптом ми не розрахуємо і стукнемося об їх корпус, або ще якось себе виявимо — ось тоді і зрозуміють, що можна лізти назовні, раз ми вже там. Хоча адже можна і з яким-небудь нічним мешканцем сплутати і вискочити прямо йому на обід,… чи на вечерю, без різниці.

— Не може такого бути, щоб п'ять дорослих мужиків не прийняли ніяких заходів проти нас — заперечив Волш, що лежав поруч і також розглядав обидва всюдиходи в нічний приціл. Не повірю…. дупою відчуваю, що нас там чекають.

— Яка у тебе чутлива дупа, партнер, що ж ти раніше про неї не заїкався ніколи — я прямо дико зацікавився, а-ха-ха-ха — двоє мисливців давилися сміхом, прикривши роти руками — все-таки положення і час було зараз ризиковане для веселощів.

— О! Я, здається, щось бачив! — збуджено зашептав Волш — я був правий, біс візьми — нас чекають, на даху хтось є, лежать за піднятим щитком і чекають… щурі! Пропоную ще повалятися тут — може ще хтось вилізе, і спробуємо зняти його…. О! Дивися, знову чиясь голова…. стріляй, Вік, стріляй!

Партнери одночасно вцілили чийсь силует — один з месників необдумано виставив голову і тут же отримав в неї два лазерні імпульси — хлопці працювали з енергетичними рушницями, не бажаючи піднімати шум.

— Мінус один — прошепотів мисливець і тут же відчув, як їх щиток задзвенів від попадання ворожих пострілів зовсім поряд з ним.

- Їх там навіть двоє! — здивувався Волш — другий майже потрапив в тебе.

— Майже не вважається, хе-хе,… проте тут нам більше робити нічого — погодився напарник — стрілець нам тепер не дасть підняти голову, а зараз ще когось покличе — тоді взагалі без варіантів. Пропоную повзти вниз і забратися чимдалі — ці організми тепер точно не заснуть до ранку, шансів підібратися мало.

— На даху — так, тут нам більше робити нічого — погодився партнер — проте і від'їжджати просто так, сенсу немає. Нас помітили, попрацювати диверсантами сьогодні не вийде, але можемо нахабно під'їхати до них впритул трохи пізніше і стояти там до ранку, а уранці розібратися з іншими. Їх залишилося четверо у кращому разі, по два на кожного — тягнути далі не бачу сенсу, у нас перевага — ми можемо вийти зі всюдихода прямо зараз, тільки зробимо круг більше, щоб вони нас втратили із виду. Зараз у них паніка — втратили ще одного, і швидше за все теж пішли з даху, як і ми — самий час, партнер.

— Значить діємо нахабно і рішуче? — замислився Віктор, дивлячись в скло кабіни — пан або пропав? Ну що ж, давай, партнер!

…Зак коротав час на даху разом з Номасом — хлопця узяли у бригаду всього півроку тому, але показав він себе добре. Перший переляк від відчуття ночі навколо себе і очікування моментальної смерті зійшли нанівець поступово, і зараз обоє вартових просто тихо лежали і дивилися в зоряне небо, іноді перекидаючись порожніми фразами. Обоє намагалися не заснути і не пропустити звук двигуна — завдання дивитися в темряву не стояло, все одно нічого не видно — Зак пару разів оглянув місцевість навколо всюдихода через приціл нічника, але нічого схожого на всюдихід не виявив. Це була його друга зміна в цю ніч — першу ледве висидів в страху від різних звуків, але показувати свою слабкість новачкові не вирішився — один раз покажеш слабке місце, і більше тебе поважати перестануть. Кілька разів йому попалися в приціл якісь істоти…. чи їх частини тіл,… які серйозно подіяли на психіку хлопця — такі форми він собі не міг навіть представити уві сні. Від ірраціонального бажання, що раптово накотило, забитися у всюдихід негайно, утримав тільки спогад про тих двох мисливців — якщо вони можуть вночі навіть якось ходити там, то вже і він зможе посидіти тут, на даху. Його напарник виявився занадто енергійним і діяльним: увесь час намагався щось розглянути в темряві, йому увесь час здавалося, що він там щось чує — Заку навіть пару разів довелося поступитися і дати свій нічник тому покористуватися. Рушницю при цьому він розсудливо ставив на запобіжник і розряджав: хіба мало що цьому молодому прийде в голову — візьме і стрельне здуру, а він був твердо упевнений, що вночі потрібно сидіти тихо і смирно. На другому чергуванні цей комік ще більше розхрабрився, навіть випросив у Оллі другий нічний приціл і половину зміни щось намагався видивлятися там, час від часу тихо лаючись від побаченого.

— Ном, досить довбешкою вертіти, у нас інше завдання. Хочеш, щоб тебе якийсь хижак розгледів і зацікавився твоєю поживною цінністю? Врахуй, я не маю бажання ставати їжею і рятувати тебе не збираюся. Ідіот, ти що глухий? — розсердився Зак, коли його напарник абсолютно проігнорував його слова і щось пробурмотів, втупившись кудись в темряву.

— Та заткнися ти, Зак — огризнувся молодий мисливець — я, здається, побачив всюдихід, бери свою рушницю і сам перевір, це трохи в с…

Договорити Номас не встиг — два лазерних променя перетнулися на його голові, і тіло судорожно сіпнулося: приціл випав з його рук і впав кудись вниз, а голова безвільно уперлася в захисний щиток — партнер більше не подавав ознак життя. Хоч все сталося і швидко, але Зак зміг зреагувати і зрозумів, що мисливці в межах чутливості прицілу — не більше чотирьох сотень метрів. Вирішивши не висовуватися і ставати другою жертвою, просунув свою рушницю в оглядову шпару і став видивлятися супротивника — краєм ока встиг помітити напрям, з якого прийшли два промені — всюдихід цих гадів був правіше. Знайшов мішень швидко і відразу вистрілив: поспішив, бажання докінчити хоч одного з них зіграло погану службу снайперові — голка потрапила в захисний щиток зовсім поряд з плямою голови чийогось тіла. Там відразу зреагували, пірнувши за захист, а Зак тільки від злості кусав губи — так ганебно лопухнутися…. соромно для людини з його стажем і досвідом. Видивляючись в темряві дах ворожого всюдихода, він послав туди ще пару гостинців, але потрапили вони кудись або ні, він не знав — стріляв просто із злості, адже якби допоміг в спостереженні напарникові, той був би зараз живий,… а тепер їх залишилося всього троє. Того крикуна-панікера прибили ще учора — вже дуже сильно він хотів домовитися з переслідувачами за викуп — четверо з команди, що залишилися тоді, вирішили не залишати за спиною потенційного зрадника. Усім було зрозуміло, що ця дуель закінчиться на користь однієї сторони — той, хто її програє, залишиться в савані навіки. Деякий час йому вдавалося спостерігати машину ворогів — ті почали рухатися, але незабаром об'єкт розчинився в ночі, вийшовши за межі чутливості прицілу.

— Суки! — тихо лаявся Зак — куди поїхали, тварюки, ми ще не закінчили! Що ви там знову надумали, гади?

Оскільки ці самі «суки і тварюки» не збиралися розмовляти з хлопцем, то незабаром трохи заспокоївся і подивився на убитого напарника — той все також висів головою на щитку, неприродно зігнувши шию. Тут Зак зрозумів, що залишився один в цьому всюдиході — друга двійка зараз ще спала — до закінчення його вахти було ще двадцять хвилин, і слід було подумати, що робити з трупом Номаса. Роздуми були недовгими — відкинув щиток і зіштовхнув тіло вниз, вирішивши завтра (вірніше вже сьогодні), коли розвидниться, поховати приятеля разом з тим панікером, якого вони придушили учора увечері. Трохи зусиль, і мертвий напарник полетів вниз, громіздко шльопнувшись об землю. Зняв приціл з рушниці і подивився вниз, оцінюючи виконану роботу,… і наштовхнувся на чиюсь огидливу голову, яка уважно дивилася на нього. Зак відчув, що хтось ніжно зве його вниз, де тепло, затишно і чекає старий друг, якому там самотньо: приціл випав з руки, тіло немов паралізувало, але мозок відчайдушно намагався ще пару секунд чинити опір зовнішній дії — правда, безуспішно. А потім чоловік зробив пару рухів і звалився з даху вниз — прямо в пащу якійсь тварині — пролунав нестямний крик болю і жаху, а потім осоружні булькаючі звуки, що супроводжуються хрускотом кісток і плоті, яке розривається. Задоволене бурчання тварини, що отримала смачну, соковиту їжу було підтримано другим таким же риком, але трохи тихіше — пара нічних мисливців отримала два шматки свіжого м'яса і зайнялася трапезою прямо тут, біля всюдихода.

…Оллі пробував викликати другий всюдихід, коли прокинувся, але лише мовчання було йому у відповідь — це йому не сподобалося, і він повідомив підозрілу новину напарникові.

— Слухай, Чарч, схоже, що ми залишилися одні — напружено видавив з себе хлопець — не відгукуються, спробуй ти ще, може більше повезе. І там знизу щось є,… я чув виразно якусь тварину,… і пахне там… смертю, я туди вгору не полізу!