Версола. Книга 2. Мисливець 04M: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Перший звір вже майже дістався до охоронця, що лежав на його шляху, коли чергова голка зупинила його стрімкий біг — лапи підігнулися і кішка зарилася мордою в траву, наостанок щось пробурчавши скривдженим тоном. Впала зовсім поряд з головою несвідомого тіла у бронежилеті — Віктор відмітив це побіжно, спробувавши розгорнути зброю у бік другого хижака. Той вже готувався зробити останній стрибок — зрозумівши, що не устигає зреагувати, став просто падати в надії, що звір пролетить згори і схибить — падаючи, отримав по морді хвостом. Було досить неприємно, але терпимо — виявилось, що хвіст, жодного разу не м'який і пухнастий! Рука полізла в кишеню за хлопавкою — витягнув одну і деякий час тупо дивився на неї, не розуміючи, навіщо узяв — потім прийшов в себе і активував саморобку, кидаючи у бік звіра.

— Пах! — спалах світла і гучний хлопок на мить дезорієнтували його, а руки тим часом вже тягнули другий кубик — повторив рух, але цього разу закрив очі і затиснув вуха долонями, що трохи допомогло після чергового «Пах»!

Зір відновився швидше за слух — почував себе, немов опущений у воду з легкими зайчиками в очах. Оглядівся — Іглостріл лежав поруч — відразу його схопив і розгорнувся убік, куди проскочив звір: до його здивування там було порожньо, тільки був ледве помітний напрям в прим'ятій траві, куди пішов звір.

— Ти дивися як цікаво! — думав хлопець, не відводячи погляду від того напряму — звірятко в себе швидше прийшло чим я, і це погано. Схоже у хижаків реакція на такі штучки зовсім не така, як у травоїдних…. а якщо згадати нічних коників, і їх реакцію на хлопавки, то ситуація украй негативна для застосування таких пристроїв проти них. Тут заворушився охоронець і Віктор перемкнув свою увагу на нову проблему.

…Жатт прийшов в себе з сильним головним болем — голова просто розколювалася, а ще у вухах стояв дзвін — останнє, що він пам'ятав, це мисливець, який біг до нього зі зброєю в руках і щось кричав,… а потім порожнеча. Біль говорив йому, що він ще живий, але для вірності поворушив пальцями рук і ніг, так, про всяк випадок. Розплющивши очі, трохи здивувався: лежав обличчям в траві, а шия була підозріло липкою — комбінезон прилипнув до спини, тому відразу вирішив з'ясувати спочатку це питання — рука ткнулася в потилицю, яка теж виявилася липкою. Підніс долоню до обличчя і сфокусував погляд — це кров, і швидше за все, його — виходить у нього травма на голові, звідки кров натекла на спину і частково на груди. Крім того Жатт відчував поряд з собою якийсь незрозумілий запах, який не міг ідентифікувати — щось різке і неприємне. Хотів було трохи оглядітися, і тут погляд впав на іглостріл — зброя лежала на відстані витягнутої руки. Охоронець швидко звів усі факти воєдино і зв'язав з тим мисливцем, з яким у нього тут дуель — потрібно з цим закінчувати і потягнув руку до зброї.

— Я б на твоєму місці цього не робив,… поки що — крізь дзвін в голові пролунав голос прямо над ним і Жатт скосив голову трохи вліво і вгору: сонце засліпило йому очі, але тут же його закрила фігура людини, яка продовжила фразу — ти зараз не в змозі розсудливо оцінювати обстановку…. голова сильно болить?

— Прокляття — вилаявся чоловік, впізнавши голос і знову потягнувши руку до зброї — це ти. та зухвала мисливська пика…. зараз я.

Рука майже дістала іглостріл, але тут йому на кисть грубо наступили і охоронець застогнав від болю, а голос згори продовжував свій монолог.

— Заспокойся, я сказав,… зараз не я твоя головна проблема, а ти не моя головна проблема — тут поруч десь гуляє дружок…. чи подружка ось того кошака, що лежить біля тебе. Стріляти в мене він зібрався, ідіот…. коли б не я, тебе б вже давно живили ті милі кішечки, тьху.

Охоронець, нарешті, скосив голову убік і з криком спробував відсунутися від того, що лежало впритул до нього — але вийшло погано, оскільки голова знову відгукнулася спалахом болю на різкий рух, в той час, як ліва рука, так і залишалася притиснутою до землі чужим черевиком.

— Твою матір, це що за хрінь? — закричав чоловік, звиваючись як змія в спробі відсунутися від тушки звіра, від якого йшов той самий неприємний і різкий запах — воно мертве?

— Знайомся боєць: плямистий лев — почув він знову голос цього мисливця згори — база «Фауна Версоли, пакет «хижаки». Одна з найпоширеніших ментально активних тварин, відомих людям, але проте, вона не стає від цього менш небезпечною. Полюють парами, втім, як і майже усі місцеві хижаки — ти що, не вивчав базу?

— Відпусти мою руку — зашипів Жатт — вивчав, звичайно, але особисто не зустрічався.

— А-ха-ха-ха — розсміявся Віктор, знімаючи свій черевик з руки супротивника — він не зустрічався особисто! Я плакаль! О-хо-хо-хо, розсмішив,… ну ти і баран! Зазвичай ті, хто зустрічається з ним особисто, переходять із стану «живий і веселий» в стан «сумний і їстівний»…. не зустрічався особисто, ха-ха-ха, гуморист, бля — жарт року!

— Досить іржати — знову розсердився боєць — краще скажи, чому ти мене не убив…. адже міг же, так?

— Звичайно міг — серйозно сказав мисливець, але в очах ще плескався вогник веселощів — можна було навіть нічого не робити, а дивитися, як тобою закусять ці двоє,… але! Чоловік підняв палець, продовжуючи озиратися навкруги:

— Я порахував, що в наші з тобою розбіжності нікого вплутувати не будемо, а ці двоє ссавців явно збиралися втрутитися. Загалом, тобі повезло, що я невисоко забрався на дерево,… мдя,… коротше, як я і сказав, десь поруч бродить другий голодний і злий організм, а по досвіду скажу, що тварина мстива — він звідси не піде, поки до нас не дістанеться. Так що моя пропозиція проста, як свіже м'ясо: ти зараз встаєш і прикриваєш мені спину — дві пари очей краще, ніж одна — розберемося з левом, потім поговоримо про наші проблеми. І без дурниць — я твій шанс вибратися звідси живим,… помітиш рух, відразу говори мені, не зображуй з себе досвідченого трапера, зрозумів?

Жатт дивився на мисливця, а мисливець на Жатта, час від часу обкидаючи поглядом місцевість навколо себе і міняючи положення тіла. Перший з них боровся між змішаним почуттям гніву і злості, яке схиляло його до бійки, але в теж час в голові дзвенів дзвоник, який застерігав його, що цей тип прав, і без нього він звідси не піде. Підтвердження його слів лежало поряд з ним — мертвий плямистий лев лежав з напіврозкритою пащею, яка вселяла хлопцю страх і повагу. Поки охоронець думав, ситуація якось змінилася — його супротивник перестав дивитися на нього, і якось напружився, втупившись йому за спину, потім різко підняв свій іглостріл і крикнув:

— Ззаду, прямо за тобою,… не вставай, стріляй лежачи, поки він тебе не бачить — по обличчю мисливця тік піт, і воно виражало якусь огиду, чи що, або гидливість — швидше боєць!

Не розуміючи до кінця ситуації, Жатт, проте, поспішив перекинутися і виконати наказ мисливця — тут спрацювали рефлекси, адже він був бійцем і звик швидко реагувати на накази. Звір, що намагався за звичкою узяти Віктора під контроль, вистрибнув з трави блискавичною тінню — першим на шляху до незрозумілої їжі, яка дуже жалила здалека, була інша їжа, яку лев помітив вже в стрибку. Жатт у цей момент розгортався, і удар лапами припав на задню частину бронежилета — перший натиск захист витримав, але коли поранений і розлючений лев ударив знову, вона зірвалася з ремінців і відлетіла, відправивши її хазяїна до короткого польоту слідом за нею, але трохи правіше. Останній удар лапою по несподіваній перешкоді порвав охоронцеві ногу, але це було то останнє, що зміг зробити хижак — Віктор встиг на той час всадити в звіра півтора десятки розривних голок, поки той остаточно не заспокоївся і віддав кінці. Землянин перевів дух і оглянув поле бою: ніби все…. потрібно оглянути хлопчину — Вік вже не бажав його смерті, на його думку, убити людину за пару вибитих зубів і синців було б занадто жорстоко. До того ж, той і так отримав від лева — огляд ноги показав серйозну травму і кровотечу — згадавши навички надання першої допомоги, перетягнув ногу і став обшукувати тіло бійця у пошуках сигнальної ракети.

Для того, щоб викликати броньовик з селища, вимагалося випустити дві ракети: це означало, що або залишився один з дуелянтів і у нього обидві ракети, або супротивники домовилися. А ось одна ракета могла означати тільки одне: хтось вирішив втекти — все було продумано наперед. Вистрілив дві і замислився: у хлопця серйозна втрата крові і рвана рана — доки приїде транспорт, поки його довезуть до медиків, це дві години, мінімум… довго, хоча у броньовику може бути і повноцінна автоматична аптечка або регенератор. Прийшла думка підстебнути хворому регенерацію і трохи відновити сил — тут Віктор до місця згадав, як ще в перші свої дні тут, зіткнувся з тими загадковими кішками-хамелеонами,… вірніше з однією — другий екземпляр тоді кудись пропав. Попаданець тоді з'їв усю печінку за пару прийомів, і із здоров'ям стало помітно краще після тієї дегустації, не говорячи про дивне світіння під шкірою. Сприятливий цілющий вплив внутрішнього органу тварини пізніше був підтверджений місцевим лікарем при медогляді — тому в голові землянина визріла абсолютно ідіотська і дика ідея, як протримати постраждалого до приїзду броньовика охорони.

Глава 4

Жатт знову прийшов в себе — другий раз за день — тенденція його насторожувала. Тепер горіла спина і сіпалася ліва нога, при цьому біль в голові він сприйняв філософськи, вона теж нікуди не поділася. Спробував сісти — вийшло з третьої спроби, рухи були скуті і хворобливі — оглянув себе і відчув страх: лева нога нижче коліна була схожа на кадри із страхітливих снів. Він насилу міг дивитися на своє тіло, відчуваючи, як самовладання його покидає і навалюється слабкість і апатія. А ще цей мисливець, який в цей час як справжній м'ясник діловито копошився в туші убитого лева, насвистуючи якийсь незнайомий мотив. Правда, порпався там він недовго — витягнув великий шматок чогось, схвально кивнув сам собі і попрямував до Жатта: вид скривавленого по лікті цього типа щось перемкнув в голові у бійця, і він спробував відповзти від цього маніяка.

— Спокійно, не сіпайся! — посміхнувся маніяк — бери ось це і їси, це місцева природна медицина, іпать…. давай-давай, чого скривився? У тебе сильна крововтрата, подивися на землю під собою — ти тут все удобрив на сезон вперед, ха-ха-ха.

Охоронець округлив очі — у цього мисливця точно не всі дома, якщо той думає, що він їстиме ось це сире… щось, бррр. А мисливець знову здивував: став різати цей орган ножем на дві частини — одну поклав на рану на нозі, чому хлопець сіпнувся від болю і зашипів, а другу частину, поменше, наполегливо сунув йому в руки, примушуючи кусати, і їсти. Жатт відпихався як міг, але тут маніяк його знову здивував: вихопив іглострел і навів йому в лоб.

— Жери давай, дебіл, інакше або помреш або пристрелю! — тут хлопцю стало зовсім сумно, і він встромив зуби в кривавий шматок плоті, пригнічуючи в собі відразу.

А його мучитель між тим, всівся поруч і почав цілком серйозно викладати свої абсолютно божевільні і маячні теорії про корисність внутрішніх органів місцевих тварин в сирому і приготованому видах. Абсолютно серйозно цей тип став розповідати хлопцю, який щосили боровся з бажанням вибльовувати назад все, що проковтнуло раніше, свої наукові гіпотези про взаємозв'язок природної регенерації організму людини і місцевих звірів. Жатту довелося вислухати цілу лекцію про склад крові в системі кровообігу котячих порід Версоли, про властивості верхніх шкірних покровів організму людей і вплив на їх регенеративні функції печінки хижаків…. і ще декілька теорій, що виникли в запаленому мозку цього, як вважав Жатт, божевільного типа. Кілька разів його шлунок був на межі вибуху, і боєць вже був готовий вивергнути з себе фонтан з'їденого делікатесу, але його «рятівник» гострим зором стежив за станом особи підопічного і кожного разу присікав ці потуги іглострілом і дивними фразами про гроші.

— Навіть не думай! — строго дивилося йому в чоло дуло зброї — тільки спробуй! Знаєш, скільки я на тобі втратив: печінку ментально активних тварюк беруть по сотні за кілограм, а у цього кошака вона була майже трьох кілограмова! Разом три сотні в мінус, а ще ти мені повинен за зуби — стоматологія штука дорога, з мене узяли вісімсот бон за нові зубні імпланти…. ще забиття від твоїх черевик. Коротше, ти мені стирчиш на три з половиною шматки — ці гроші я відніму з твоєї долі.

— Кхе…. як-кої ще долі? — вразився Жатт, на секунду відірвавшись від трапези — ти чого, мисливець, зовсім того…?

— Фільтруй базар, боєць — відрізав Віктор — ти відвернув другого кошака на себе, прийняв, так би мовити, удар спиною, хе-хе. Я за цей час встиг його завалити, так що маєш право на частку із здобичі — все по-чесному: ця тушка відійде приблизно на дванадцять штук…. дуже спритна виявилася, сволота. Але мозок цілий,… до речі, а може…?