День триффідів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Неважливо, — сказав я. — Я зрозумів, що ви хотіли сказати. Вам просто не хотілося мати коханців.

— А у вас гарна інтуїція. Хай там як, а я не могла сидіти на шиї в тієї дівчини. Потрібно було заробляти гроші, тож я написала книжку.

Мені здалося, що я її неправильно почув.

— Ви пішли на біржу? — перепитав я.

— Я написала книжку[6], — вона глянула на мене й усміхнулася. — Мабуть, я маю вигляд жахливої дурепи, бо саме так на мене дивилися, коли я казала, що пишу книжку. Хоча книжка була не така вже й хороша, тобто не така, як в Олдоса[7] чи Чарльза або інших подібних авторів, але вона мала успіх.

Я утримався від запитання, якого з усіх можливих Чарльзів вона мала на увазі. А просто спитав:

— Ви маєте на увазі, що її видали?

— О, так. І вона справді принесла мені чимало грошей. Ще й права на екранізацію…

— А що це була за книжка? — поцікавився я.

— Вона називалася «Секс — це моя пригода».

Я витріщився на неї, а потім ляснув себе по лобі.

— Джозелла Плейтон. Ну звичайно! Ніяк не міг зрозуміти, чому це ім’я було ледь не скрізь. І ви написали цю книжку? — недовірливо додав я.

Не знаю, як я її раніше не згадав. Її фото було скрізь — і фото було не таке вже й гарне, якщо порівняти з оригіналом — і книжка теж була всюди. Дві великі бібліотеки, які видавали книжки додому, заборонили її, ймовірно, лише через назву. Після цього успіх їй був гарантований і продажі злетіли до сотень тисяч примірників. Джозелла засміялася. Мені приємно було це чути.

— О, дорогенький, — сказала вона. — У вас вираз обличчя точнісінько як у моїх родичів.

— Мені важко їм за це дорікнути, — відповів я.

— Ви хоч книжку читали? — спитала вона.

Я похитав головою. Вона зітхнула.

— От смішні люди. Все, що ви знаєте, — це назва та реклама, і цього досить, щоб вас шокувати. А насправді це маленька невинна книжечка. Суміш наївних хитрощів та рожевої романтики з плямками дівочого рум’янцю. Але назва була вдалою ідеєю.

— Залежить від того, що ви вважаєте вдалим, — сказав я. — Ви ж туди ще й своє справжнє ім’я поставили.

— Так, — погодилася вона, — це було помилкою. Видавці переконали мене, що так буде набагато краще для реклами. Зі своєї точки зору вони, звичайно, мали рацію. Але на якийсь час це принесло мені лиху славу — я подумки хихотіла, коли бачила, як дивляться на мене люди в ресторанах та громадських місцях — здається, їм було важко пов’язати те, що вони бачили, з тим, що склалося в них у голові. До моєї квартири стали регулярно навідуватися люди, які були мені неприємні, і, щоб позбутися їх, я повернулася додому — тим більше, що я вже довела, що мене не примусять повертатися.

А книжка таки зіпсувала мені репутацію. Настільки буквально люди сприймали цю назву. Здається, мені доводилося тримати постійну оборону проти тих, хто мені не подобався, а ті, хто подобався, були або налякані, або шоковані. І що найбільше дратувало — це те, що книжка навіть не була аморальною: це просто був легковажний епатаж, і розумні люди мали б це зрозуміти.

Вона замислено зупинилася. Мені спало на думку, що розумні люди, мабуть, вирішували, що авторка книжки «Секс — це моя пригода» — теж легковажна особа, схильна до епатажу, але я не став цього казати. Усі ми в молодості робимо дурниці, про які потім незручно згадувати, але чомусь не вважаємо дурницями те, що приносить нам фінансовий успіх.

— Ця книжка перекосила все моє життя, — поскаржилася вона. — Щоб якось урівноважити ситуацію, я почала писати іншу. Але я рада, що вже її не завершу: вона була набагато різкіша.

— З такою ж гучною назвою? — спитав я.

Вона похитала головою:

— Вона мала називатися «Тут покинута».

— Гм-м… так, їй бракує того вогника, що був у першої, — сказав я. — Це якась цитата?

— Так, — кивнула вона. — Це з містера Конгріва: «Тут покинута діва спочиває від любові».

— Е-е-е… о-о-о, — сказав я і подумав, що це й справді трохи занадто.

— А тепер, — сказав я, — гадаю, що настав час накреслити приблизний план подальшої кампанії. Дозвольте мені спочатку поділитися деякими спостереженнями.

[6] В оригіналі гра слів: вираз make a book (open a book) також означає «робити ставки» або «приймати ставки».

[7] Ймовірно, мається на увазі британський письменник Олдос Гакслі (1894–1963) — автор антиутопії «Прекрасний новий світ».