— Маса, молоко і вода не допомогти. Хіба настоянка. О, бідний Боб!
— Тоді біжи до донни Еулалії і скажи їй, що ти помреш, якщо вона не дасть тобі ще настоянки!
Він помчав, куди було сказано, і справді через деякий час повернувся, тримаючи в руках півпляшки настоянки. Отже, йому віддали всі запаси. Це мене здивувало.
— Міс Еулалія не хотіти давати настоянка, але Боб сказав, що маса Чарлі його послав, тоді міс Еулалія дати вся настоянка!
— Ну то пий, це тобі допоможе!
Вечеряли знову в «кімнаті». Сеньйора сиділа біля мене. Під час розмови вона шепнула мені на вухо:
— Доне Карлосе, мені конче треба поговорити з вами віч-на-віч.
— Я до ваших послуг, сеньйоро.
— Я мушу розповісти вам одну таємницю.
— Яку?
— Тільки не тут. Після вечері приходьте до трьох платанів, які ростуть за огорожею.
Отже, мені призначили побачення! Звичайно, я міг би відмовитися під будь-яким слушним приводом, але з цікавості прийняв запрошення. І не пошкодував.
Під час вечері коней загнали у двір, і ворота були ще відчинені, коли я виходив. Я підійшов до платана і ліг на траву. Але незабаром мені довелося знову підвестися, бо з’явилася донна Еулалія.
— Дякую вам від усього серця, доне Карлосе, — почала вона, — за те, що ви погодилися приділити мені трохи уваги. Мені треба розповісти вам одну таємницю. Напевно, я могла б сказати про це й вашим товаришам, але обрала вас, тому що…
— Тому що вам легше відкритися саме мені. Чи не так? Ми сиділи поруч за столом, і ви відчули до мене довіру.
— Саме так. Сеньйор Бернард розповів про грабіжників, яких ви переслідуєте. Здається, вони були в нас на ранчо.
— Коли?
— Вони поїхали від нас позавчора вранці.
— А куди?
— За їхніми словами, до Сан-Франциско. Вони назвалися друзями сеньйора Аллана, і я пояснила їм, де його знайти.
Це було дуже цінне повідомлення, і я відразу збагнув, як усе відбувалося. Сеньйора з кожним говорить про Аллана, тож згадала про нього і в присутності Морґанів. Тоді вони вирішили, що для них це чудова нагода помститися Бернардові, а заодно пограбувати його брата.
— А ви не помиляєтеся, донно Еулаліє? Це справді були вони?
— Звичайно, вони назвалися вигаданими іменами, але описи збігаються.
— Вони дуже детально розпитували про вашу сестру і сеньйора Аллана?
— Так, я навіть дала їм із собою доказ, що вони побували тут.
— Який доказ?
— Лист, який написав мені колись чоловік моєї сестри у Сан-Хосе.
— Він ще живий?
— Так, він власник готелю у Вальядоліді на вулиці Суттер, його звати Енріке Ґонсалес.
— Як давно сеньйорита Альма втекла від нього?