— Спочатку? А потім? Що було потім, доне Фернандо де Ґаяльпа-і-Ростредо?
— Потім? Потім — нічого. Ми зловили їх і привели сюди, сеньйоро Еулаліє.
— О-о! Весь світ знає, який ви хоробрий, доне Фернандо де Молінарес-і-Колона! Так хто ж ці люди?
— Білі — місіонери, вони їдуть до Сан-Франциско, щоб навернути в істинну віру мешканців Каліфорнії і навчити їх якихось слів.
— Спаси і помилуй! Місіонери вбивають корів і поїдають пастухів! А решта хто, доне Фернандо-і-Ростредо де Венанґо?
Полювання на оленя поблизу Дедвуда. Південна Дакота, зима 1887–1888 років. Колекція Джона Ґребла з Бібліотеки Конгресу США.
— Чорний, схожий на негра, насправді не негр, він адвокат з… з… словом, він звідти, де живуть тубільці Вогняної Землі. Він теж їде до Сан-Франциско, щоб украсти там чиюсь спадщину.
— Ну тоді не дивно, що він украв у нас корову.
— А ось той, схожий на індіанського розбійника, — готтентот із… з Ґренландії[27]. Він буде показувати місіонерів за гроші.
— І що ви збираєтеся зробити з цими людьми, доне Фернандо де Молінарес де Ґаяльпа де Венанґо?
— Накажу їх повісити, а може, застрелити. Покличте сюди всіх моїх людей, сеньйоро Еулаліє!
— Але ж усі й так уже тут, окрім старої негритянки Бетті, а її і кликати не треба, тому що вона сама йде сюди. Стривайте, доне Фернандо-і-Ростредо де Колона, але якщо всі ваші люди тут, то як ці волоцюги могли вбити трьох пастухів? Це неможливо!
— У мене все можливо, сеньйоро Еулаліє. Зачиніть ворота, щоб полонені не втекли, поки я буду їх судити.
Ворота замкнули на засув, і тепер ми справді не могли втекти, але водночас і наймиліший дон Фернандо опинився в наших руках. Коней поставили біля плоту. Принесли три стільці, посередині сів дон Фернандо, а по боках від нього зайняли місця сеньйора Еулалія та сеньйорита Альма. Нас поставили перед лицем «високого суду», а навколо вишикувалися пастухи.
— Спершу я запитаю, які ваші імена. Як тебе звати? — звернувся ранчеро до негра.
— Боб, — відповів той.
— Відповідне ім’я для негідника. А тебе як звати?
— Віннету, — спокійно відповів мій червоношкірий брат, якого теж тішило те, що відбувається.
— Віннету? Ти вкрав це ім’я, адже так звуть знаменитого вождя апачів. А тебе?
— Маршалл.
— От бачиш, у нього таке саме прізвище, як у дона Аллана, — скоромовкою випалила сеньйорита.
— Нічого дивного, звичайне прізвище для янкі, — зауважив ранчеро. — До того ж вони змінюють імена мало не щодня. А тебе?
— Священне Вухо.
— Твоє ім’я теж крадене, так звуть відомого мисливця і вбивцю індіанців. А тебе?
— Вбивча Рука.
— Та ви не просто розбійники, а й нахабні брехуни! Ви привласнили собі чужі імена!
Я виступив на кілька кроків вперед і став поряд із тим пастухом, якому вранці спало на думку накинути ласó на Бернарда. Без сумніву, він заслуговував покарання.
— Ми не брешемо. Якщо вам потрібні докази, я готовий їх надати.
— Де ж вони?
[27] Готтентóти — народ на південному заході Африки. Ґренлáндія — найбільший острів світу, розташований між Європою та Північною Америкою за 740 км від Північного полюса.