Загублений світ: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Слуга Остін, схожий на дерев’яного божка, зачинив за нами двері.

Глава IV

Найбільше в світі відкриття!

Не встигли двері за нами зачинитися, як з їдальні вибігла місіс Челленджер. Ця малюсінька жінка шаленіла від гніву. Вона стала перед своїм чоловіком, наче розтривожена квочка, що грудьми зустрічає бульдога. Очевидно, місіс Челленджер була свідком мого вигнання, але не помітила, що я вже повернувся.

— Джордж! Яке звірство! — вигукнула вона. — Ти покалічив цього милого юнака!

— Ось він сам, живий і неушкоджений.

Місіс Челленджер знітилася, але швидко опанувала себе.

— Вибачте, я вас не бачила.

— Не турбуйтеся, пані, нічого страшного не сталося.

— Але він поставив вам синець під оком! Яке неподобство! У нас тижня не минає без скандалу! Тебе усі ненавидять, Джордже, з тебе всі знущаються! Ні, моєму терпінню настав край! Це переповнило чашу!

— Ворушиш брудну білизну при людях! — загримів професор.

— Це ні для кого не таємниця! — крикнула вона. — Невже ти думаєш, що всій нашій вулиці, та якщо вже на те пішло, — усьому Лондону не відомо… Остін, ви нам не потрібні, можете йти. Тобі перемивають кістки всі, кому не ліньки. Ти забуваєш про почуття власної гідності. Ти, якому варто бути професором у великому університеті, користуватися повагою студентів! Де твоя гідність, Джордже?

— А де твоя, моя дорога?

— Ти довів мене Бог знає до чого! Хуліган, страшенний хуліган! От на що ти перетворився!

— Джессі, візьми себе в руки.

— Безпардонний скандаліст!

— Досить! До ганебного стовпа за такі слова! — сказав професор.

І, на моє найбільше здивування, він нахилився, підняв дружину і посадив її на високий постамент чорного мармуру, що стояв у кутку холу. Постамент цей, заввишки щонайменше сім футів, був такий вузький, що місіс Челленджер ледве могла утримуватися на ньому. Важко було уявити собі безглуздіше видовище: боячись звалитися звідти, вона немов скам’яніла, і зі спотвореним від люті обличчям тільки ледве дриґала ногами.

— Зніми мене! — нарешті заблагала місіс Челленджер.

— Скажи «будь ласка».

— Це неподобство, Джордж! Зніми мене негайно!

— Містере Мелоун, ходімо до мене в кабінет.

— Але змилуйтеся, сер!.. — сказав я, дивлячись на його дружину.

— Чуєш, Джессі? Містер Мелоун клопоче за тебе. Скажи «будь ласка», тоді зніму.

— Неподобство! Ну, будь ласка, будь ласка!

Він зняв її з такою легкістю, наче вона важила не більше канарки.

— Поводься пристойно, дорога. Містер Мелоун — представник преси. Завтра ж він тисне все це у своїй злощасній газетці і велику частину тиражу розпродасть серед наших сусідів. «Дивні примхи однієї високопоставленої особи». Високопоставлена особа — це ти, Джессі, згадай, куди я тебе водрузив кілька хвилин тому. Потім підзаголовок: «З побуту однієї оригінальної подружньої пари». Цей містер Мелоун нічим не погребує, він живиться падлом, подібно до всіх своїх побратимів, — porcus ex grege diaboli — свиня з череди дияволова. Правильно я кажу, містере Мелоун?

— Ви справді нестерпні, — обурено сказав я.

Професор зареготав.

— Ви двоє, мабуть, укладете проти мене союз, — прогудів він, випнувши свої могутні груди і поглядаючи то в мій бік, то на дружину. Потім вже зовсім іншим тоном: — Вибачте нам ці безневинні сімейні розваги, містере Мелоун. Я запропонував вам повернутися зовсім не для того, щоб робити вас учасником наших безневинних сварок. Ну, пані, йдіть звідси і не гнівайтеся. — Він поклав свої величезні руки їй на плечі. — Ти маєш рацію, як завжди. Якщо б Джордж Едуард Челленджер слухався твоїх порад, він був би набагато поважнішою людиною, але тільки не самим собою. Поважних людей багато, моя люба, а Джордж Едуард Челленджер один на світі. Так що постарайся як-небудь порозумітися з ним. — Він уліпив дружині дзвінкий поцілунок, що знітило мене куди більше, ніж усі його дикі витівки. — А тепер, містере Мелоуне, — продовжував професор, знову набираючи величного вигляду, — будьте ласкаві завітати сюди.

Ми ввійшли до тієї ж самої кімнати, відкіля десять хвилин тому вилетіли з таким гуркотом. Професор ретельно прикрив за собою двері, посадив мене в крісло і сунув мені під ніс шкатулку із сигарами.