Франческа. Володарка офіцерського житона: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ось… — дівчина вийняла праву руку з кишені, і я зрозумів, що ця халепа — найсерйозніша з усіх, що ми з нею пережили.

На вказівному пальці у Франчески красувався підшипник. Новенький сталевий і блискучий підшипник. Він так щільно застряг при основі пальця, що сам палець сильно набряк і нагадував шматок мармурової яловичини. Шкіра довкола нігтя посиніла.

Я зрозумів, що справи погані.

— Нам терміново треба до лікаря!

— До лікаря? — кволим голосом вимовила нещасна сицилійка.

— Офіцере Баррел, у нас термінова ситуація!

— Що я маю робити? — відгукнувся у навушник старший офіцер.

— Потрібно зняти телеметрію з «Аури» і звіритися із заданими параметрами. Там має бути збіг по двох точках, на вході й виході з фокуса. Інтервал хвилина і вісім! Підготуйте нам похибку на завтра. Завтра якраз і займемося.

— Зрозумів! Що робити з останнім кейсом?

— Поставте в «hold» — вікно дозволяє зробити його до полудня, попередьте Г’юстон, будь ласка!

— Добре, синку! — без зайвих запитань сказав Баррел.

— Ну, Чессіно, погнали!

Медичний блок розташований у сусідньому корпусі. Поки ми бігли туди, Франческа намагалася розповісти, яким чином її вказівний палець намертво застряг у підшипнику:

— Розумієш, Сільвія (племінниця, дочка старшого брата Патріціо, точна копія Франчески) впустила свій спінер у пісочницю. Туди потрапив пісок, і спінер перестав крутитися… Я обіцяла почистити…

Я тим часом мовчки думав, що робити. Палець набряк так, що зняти підшипник було неможливо. Мило, олія і гель точно вже не допоможуть…

Був іще варіант накрутити на палець нитку, тим самим стиснути набряк, а тоді змазати нитку олією і стягти підшипник, але для цього набряк був уже занадто великий і твердий.

— Скільки минуло часу? — спитав я.

— Мабуть, години півтори… — сказала Франческа й продовжила: — Ну, я зняла пластик, почистила металеву частину, продмухала, а потім мені її треба було провернути…

— Ти пульсацію відчуваєш? — перебив я напарницю.

— У пальці?

— Так.

— Ні, вже не відчуваю…

«Кепські справи», — подумав я.

— І щоб провернути, я наділа його на палець… Джорджіо, ти мене слухаєш?! Я тобі розповідаю, як усе сталося!

— Послухай, — сказав я через плече, злітаючи по сходах угору. — Мене абсолютно не цікавить, яким чином ця штука опинилася на твоєму пальці! Мене більше цікавить, як цей клятий підшипник зняти!

На чергуванні був Стів Джексон, чудовий військовий хірург, який колись оперував важкопоранених солдатів у Афганістані.

— Привіт! Чим можу допомогти? — широко й білозубо всміхаючись, привітався Стів.

Франческа мовчки продемонструвала йому палець.

— Ох, чорт! — пробурмотів хірург. Його широке добродушне обличчя, через яке він був страшно схожий на Джима з книжки про Гекльберрі Фінна, вмить посерйознішало.

— Скільки часу?