Франческа. Володарка офіцерського житона: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Та думала, що само якось злізе, — теж несмішно пожартував я. — Франческо, чуєш? Ти наступного разу мені одразу кажи, щойно відчуєш, що вляпалася! — я штовхнув дівчину ліктем у бік.

— «Наступного разу»? — засміявся Стів. — Краще, щоб «наступного разу» взагалі не було!

Я повільно перевів очі з напарниці на хірурга. У Стіва одразу сповзла з обличчя усмішка.

— Наступний раз буде. Обов’язково буде. Можу заприсягтися!

* * *

Минула рівно доба відтоді, як Франческа спробувала почистити спінер. З цієї історії вийшов цілий трилер з елементами комедії та бойовика. Тепер напарниця почувається добре, палець повернув собі природний колір, дівчина може ним ворушити, але внутрішні мікрокрововиливи поки що заважають повноцінно його використовувати, а саме — ефективно колупатися в носі.

За сьогоднішній ранок я, полковник Вескотт, Сара МакКарті та хірург Стів Джексон по черзі прочитали лекції щодо безпечного запихання пальців у різні отвори. Лекції були рясно ілюстровані випадками з власного життя.

Полковник Вескотт розповів, що в перший рік одруження його молода дружина Марґарет приміряла в ювелірній крамниці каблучку з білого золота, прикрашену крупним смарагдом. Каблучка намертво застрягла на пальці. Не допомагали ні мило, ні олія, ні молитви. Був тільки один варіант — розпиляти, але проти цього протестував хазяїн крамнички. Та й Марґарет було шкода красивої цяцьки. Вескоттові було жаль і Марґарет, і ювеліра, тому він ухвалив єдине правильне рішення — купив того клятого персня, ціна якого дорівнювала його тодішній зарплатні за чотири з гаком місяці.

І що ви думаєте? Завдяки вимушеній місячній дієті та цілковитій відмові від алкоголю каблучка з пальця Марґарет благополучно злізла — як і джинси з полковника. Зате полковник знає розміри всіх пальців на руках дружини. Треба йому підказати, що індуси, наприклад, носять прикраси і на пальцях ніг.

Сам полковник колись лагодив у будинку водогін і запхнув пальця в мідну трубку. Але тоді обійшлося пилкою по металу й розрізанням мідної трубки вздовж. Ще раніше, в дитинстві, полковник застряг пальцем у соплі іграшкового літачка, що, в принципі, і вирішило його подальшу долю.

Сара МакКарті пригадала, що, будучи допитливим підлітком, запхнула пальця у пляшку. Навіщо вона це зробила, дівчина пояснити не змогла. Ситуація ускладнювалася тим, що це була пляшка віскі в алкомаркеті і що дівчині було всього п’ятнадцять років. Усіх обставин історії із пляшкою ми точно не знаємо, але нам відомо, що підлітки часто розкривають алкоголь у алкомаркетах із тією самою метою, із якою клишоногі ведмедики розривають гнізда диких бджіл.

Хірург Стівен Джексон пригадав кумедний випадок, коли він застряг пальцем у паркані біля будинку своєї майбутньої дружини. Як так сталось і чому Стів запхав пальці в дірку, він також не розуміє, проте цю метафору чудово зрозуміли батьки дівчини і буквально через півроку молоді одружилися.

Старший офіцер Баррел пригадав черговий огидний випадок, про який я з етичних міркувань не розповідатиму.

Ваш покірний слуга не міг пригадати, чи застрягав він пальцями в отворах, але натомість розповів іншу повчальну історію: якось, також у глибокому дитинстві, я бавився з прикрасами, розібрав якесь намисто й запхнув собі доволі велику кульку в носа. Поки перелякані батьки везли дурну дитину у травмпункт, вона несамовито співала на задньому сидінні автівки — оскільки мої батьки музиканти, то я знав напам’ять ледь чи не всі сольні арії з усіх репертуарних вистав у нашому оперному театрі. Під час поїздки я гундосив пісеньку герцога Мантуанського з опери «Ріґолетто»:

І що ви думаєте? Намистина від вібрації випала! Після цього знервований батько пообіцяв віддати мене на виховання своєму колезі, бурят-монгольському тенорові Болоту Бороєву. На щастя, Болот Дашиєвич тоді був у від’їзді на гастролях, інакше світ отримав би ще одного посереднього тенора.

Тож моя напарниця, може, й має репутацію ходячої катастрофи, але й ми не пальцем роблені!

* * *

Франческа може розбивати вікна, влаштовувати пожежі, красти канапки в магазинах і пхати пальці в підшипники спінера. Але зараз я розповім, завдяки чому Франческу тримають на посаді оператора корекції траєкторій Центру керування польотами, і триматимуть її так міцно, що навіть якби вона висадила в повітря половину бази, то їй би все пробачили й дозволили б висадити ще й уцілілу половину бази.

Ми отримали черговий кейс на корекцію. Науково-дослідницький сателіт «Aqua» EOS PM—1 вагою понад три тонни обертається на сонячно-синхронній орбіті і є одним з одинадцяти сателітів програми Earth Observing System, яка досліджує Землю. Із назви неважко здогадатися, що «Aqua» досліджує гідросферу планети.

Після того, як ми провели розрахунки, я вже почав було готуватись до корекції і запуску двигунів, як почув у навушнику Франческу:

— Джорджіо, щось мені не подобається результат…

— Думаєш, є помилка в розрахунку? Ми ж усе перевіряли!

— Так, якщо взяти до уваги ті координати, що вони від нас хочуть, то ніякої помилки нема, але я читала технічне завдання… Координати говорять мені, що «Aqua» розвернеться зовсім не в ту сторону!

Тут потрібно трохи пояснити. Зазвичай ми отримуємо кейс на корекцію, в якому вже вказано ті координати й параметри, відповідно до яких ми повинні розвернути або пересунути сателіт. Ми маємо тільки з’ясувати поточну (фактичну) траєкторію, вирахувати похибку, залежно від похибки ввімкнути двигуни орієнтації — і сателіт стане туди, куди треба. Технічне завдання на корекцію пише замовник (власник сателіта) або керівник проекту. Координати розраховує окремий відділ, після чого кейс пересилають нам.

І тут Франческа з’ясувала, що координати, які ми отримали, не збігаються із технічним завданням. Не збігаються взагалі! За протоколом ми повинні зняти кейс із корекції і відправити на доробку. Але формально ніякої помилки в кейсі нема. Маємо координати? Ставимо сателіт туди, куди вони просять, а далі не наш головний біль. Але це ж Франческа!

— І що робитимемо?

— Не знаю. У Г’юстон звертатися марно, вони тільки координують, треба звертатися в сам проект…

— ОMG, у нас нема на це часу, сигнал із супутника чекають уже через кілька годин!

І тут Франческа каже:

— Я ПЕРЕРАХУЮ траєкторію.