Справді. Сара, в короткій літній сукні, яка салютує полковникові, вигляд мала б дуже дивний.
— Ну все, я побігла! До побачення!
— Дякуємо за ланч, Саро!
— Дякуємо! Контейнери Джорджіо помиє!
— Не командуй!
— Бувайте, пілоти!
Сара полетіла до КПП.
— Кадет! Ґудзик! Ось ви де! — до нас наближалися командир бази полковник Вескотт, який і охрестив Франческу Ґудзиком, та офіцер Баррел.
— А хто це до вас щойно прибігав?
— Це Сара, сер!
— Сержант МакКарті? — отетеріло перепитав полковник, ніби в нас на базі була ще одна Сара.
— Власною персоною!
Полковник промовчав. Обличчя його посумнішало.
— Джорджіо, покажи фотку! — Франческа перевела розмову на інше. — Ти там такий смішний!
— Франческо, перестань, це жахливо!
— Ну покажи, ну будь ла-а-а-а-асочка! Ну?
— Що за фотка? — зацікавився полковник.
— Там ще й відео є! — здала мене з бебехами дорога напарниця.
Полковник і офіцер Баррел довго реготали, дивлячись на мою юнацьку світлину.
— А Франческа… — почав було я, але одразу отримав штурхана в бік. Франческа зробила страшні очі. Вона явно не хотіла ділитися своєю таємницею з іншими. Я оцінив довіру й не наполягав.
— Ха, дивіться! — Баррел дістав портмоне й теж показав знімок. На ньому стояли юнак і дівчина. Тоненька блондинка тримала за руку безвусого юнака у формі рядового ВПС США.
— Омайґад, командоре, коли це було? Це ви?!
— Я той, що ліворуч, — уточнив Баррел, ніби боявся, що ми сплутаємо його з блондинкою. — Це було в минулому столітті!
Баррела без фірмових моржових вусів годі було впізнати. Як годі було впізнати тринадцятирічну Франческу без окулярів, як не впізнати мене в смішному юнакові з кумедною зачіскою, як і ми не впізнали сержанта МакКарті без військової форми.
— І я вам щось покажу, — сказав полковник. Дістав телефон, довго в ньому колупався й нарешті простяг його нам. З фото на нас дивився смішний юнак в окулярах, із кумедною зачіскою — волосся було зачесане нагору, як у короля рок-н-ролу Елвіса Преслі, не вистачало тільки піжонського чубчика.
В руках у юнака був мікрофон.
* * *
Незважаючи на сумнівне, як і в мене, минуле, полковник Вескотт зануда й консерватор. Він ще зі школи п’є тільки один сорт віскі — Cutty Sark. Він любить нудний до зубного болю магазин Sears. Любить одну дружину Марґарет (хоч на дівчат заглядається) і вважає, що в чоловіка є тільки один вірний друг — гвинтівка.
У нього є тільки одна країна, один прапор і один гімн.
Серед непостійних явищ у полковника — президент (бо він тільки менеджер, хороший чи поганий — покажуть його справи та історія), а ще керівництво Штату й погода.