Тасіта притискає косяк до губ і майже одразу заходиться кашлем. Робить ще одну затяжку й передає ганджу по колу.
Через кілька хвилин тіло стає розслабленим. Їй не хочеться рухатися. Та вона й не може цього зробити. Обличчя розтягується у неконтрольованій усмішці. Тепло огортає тіло. У голові стає порожньо й солодко. За мить тепла хвиля торкається потилиці. Блаженство…
— Оце вже трохи по-моєму… — лопоче Тасіта й заплющує очі, опускаючи голову на плече доброго хлопця.
Ну… Це вже не депресія. Не покора обставинам. Це вже не чуже життя. Але ще й не її. Але мене тішить те, що вона вийшла на вулицю. Познайомилася з новими людьми, просто спілкується й не знущається над ними. Звісно, навряд чи вона ще раз зустрінеться з цими прихильниками Джа. Але її настрій сигналізує про значне покращення стану. Про самостійний вихід з темряви.
Мене навіть не надто турбує, що вона курила траву. Я впевнена, що піддослідна до цього не призвичаїться. Просто зараз так треба. Їй заманулося посидіти в компанії антидепресивних людей і викурити з ними ганджу? Ну то й нехай.
27.03
Довкола вогні. П’яний сміх. Гучна, неприємна Тасіті музика. Багато напівоголених тіл, які ледь торкаються одне одного в чуттєвому й еротичному танці. Їхні рухи майже неможливо побачити через вибухи тьмяних кольорових вогнів. Закличні вигуки ді-джея — єдине, що можна почути в цьому хаосі.
Тасіта хитає стегнами, наслідуючи звабливих «нормальних» дівчат, які звиваються біля хлопців.
Несподівано до неї, підтанцьовуючи, підходить бритоголовий хлопець і кричить їй в самісіньке вухо:
— Вип’ємо?!
Дівчина хитає головою на знак згоди, і вони просуваються до бару.
— Два віскі! — гукає барменові.
Риси обличчя хлопця настільки типові, що вона навіть не намагається роздивитися його лице. Їй подобається, що він не запитує, що вона питиме.
— Ти якась не така! — кричить їй, протягуючи склянку.
— Тобто?! — випиває за раз. Хлопець посміхається й показує бармену, щоб той налив ще одну, подвійну.
— Ти однозначно не звикла до такого!
— А що?! Маю якийсь невдатний вигляд?!
На ній коротка шкіряна спідниця, колготки в сітку й майка, з якої визирають мережива ліфчика.
Він сміється.
— Та ні, у тебе вбивчий вигляд! Але ти не схожа на звичайних кіз!
— Я неформалила колись! Ми, по суті, робили те ж, що й ви тут! Тільки пили на вулиці! І музика була жива! Але ж теж фізично й морально самознищувалися!
Хлопець на секунду завмирає.
— То ти ще й розумна!
Тася мало не похлинається віскі, пирхаючи зі сміху.
— Це погано?
— Може, факнемося! — Хлопець сумно дивиться на віскі.
Дівчина регочеться.
— Грубо! Але відверто! Я не хочу зараз сексу!
— А що ж тоді робиш тут?!
— Відпочиваю!