— Тася? — Він прибирає пасма мокрого волосся з лоба. До них підходить Світлана Анатоліївна. — Ти в порядку?
Дівчина мовчки притискається до нього й тремтить.
— У тебе вимкнутий мобільний…
— Вона багато випила. Ми на роботі встигли вихилити пляшку коньяку, а потім вона ще сама осушили чвертку горілки… — Світлана Анатоліївна з цікавістю оглядає хлопця.
Він обіймає дівчину.
— Усе вже закінчилося. Я тут. — Жар сумно посміхається. — Зараз підемо додому…
Потім повертає обличчя до жінки й несподівано холодно каже:
— Дякую. Далі — я сам.
Усю дорогу додому вони мовчать, тримаючись за руки. Тася так міцно стискає його руку, що хлопець відчуває її внутрішній біль, але нічого не говорить.
— Що сталося? — Жар м’яко обіймає її. Вони вже в квартирі, і вона встигла прийняти душ.
— Мені страшно…
— Чому? — цілує її волосся.
— Що в мене нічого не вийде. Я знову не змогла нічого малювати. А раптом… Раптом я більше ніколи не зможу малювати?
— Не думаю, що ти не зможеш. Але знаю, що ти точно більше не робитимеш.
Він підходить до холодильника й дістає звідти пляшку горілки.
— Ти більше не питимеш, — відкриває смітничку й викидає пляшку.
— Я не можу без…
— Можеш, — різко й рішуче перериває її Жар. — Я простежу й допоможу.
— Але без цього мені ще гірше…
— Правда? А по-моєму, навпаки. Можливо, я багато на себе беру, але я буду поряд. Завжди. У тебе тверезої вкрай поганий настрій, а коли випиваєш він стає ще гіршим. Це те, чого ти маєш позбутися.
Вона знову відкриває рота, щоб заперечити, але він різко перебиває її поцілунком.
— Я не кажу, що ти більше взагалі не питимеш. Я кажу, що ти не напиватимешся до риз. Ти сама маєш усвідомлювати, якою ти стаєш, коли пускаєшся берега.
Тасіта задумливо мовчить.
Вона й справді геть змучена. Більше, ніж зазвичай.
5.03
Реабілітація.
Шалено сушить горло, болить голова, але вдома ні краплі алкоголю.
Тасіта тяжко встає і йде вмиватися у ванну. Обмивши водою обличчя, підіймає на себе очі у дзеркало.
Спухле обличчя, вузенькі від недосипу та алкоголю очі, набряклі губи…
— Може, він і правий… Цей дивний хлопчик.