3.03
Картини із зображенням життя. Щось дуже особисте. Щось, у чому криється глибокий зміст. Щось, що не піддається аналізу. Це її картини.
Піддослідна тяжко падає на диван, знявши тільки черевики.
— Я обов’язково колись розстріляю…
— Кого?
Жар сідає поруч, кидає рушник на плече й починає стягувати з неї пальто.
— Усіх… — стогне, увіткнувшись обличчям у подушку.
— Давай зроблю масаж?
Тася байдуже відмахується рукою, дозволяючи йому робити з собою все, що завгодно.
Хлопець стягує з неї сорочку й починає розтирати спину. Шкірою розтікається приємне тепло. Він обережно масажує плечі та шию, опускається до поперека.
Дівчина відчуває, що засипає.
— Так приємно…
Перед очима мерехтять вогники, і перед нею постає картинка з минулого.
Тася лежала на животі, прикривши простирадлом тільки ноги й сідниці. Більша його частина вкривала іншу оголену дівчину.
Сонячне проміння, що било з величезного вікна, заповзало під вії й змушувало встати. Дівчина підвелася.
— Це було гарно…
Тасіта охопила її за талію й потягла до себе. Віра, зі сміхом змахнувши руками в повітрі, упала на ліжко й притислася обличчям до Тасиної шиї.
— Завжди ти кудись поспішаєш… Давай просто полежимо… — ледь ворухнула губами, повертаючи голову до дівчини.
Віра ніжиться в її руках.
— Тасю… Ти не вважаєш мене дивною?
— Чому я повинна так думати? — Дівчина запитувала, не розплющуючи очей.
— Ну… те, що сталося…
Тиша. Чути лише сопіння піддослідної.
— Та ні…
— Завжди ти так! — посміхнулася Віра й погладила волосся Тасіти. — Ти б ніколи не здогадалася, що я на таке здатна. Ти б ніколи не подумала, що я можу бути такою. Правда?
— Такою сексуальною? Я, звісно, помітила, що ти гарненька, але не думала, що ти ще й пристрасна.
— Ти не думала, що я можу виявитися… — Вона помовчала, підбираючи слова. А потім швидко випалила: — А ми що, тепер лесбіянки?
Тася здивовано розплющила очі й підвела голову.
— А ти як думаєш?
— Мені з тобою добре… — почервоніла.