Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Грізний Брасбаундів рух примушує його замовкнути. Разом з італійцем вони рятуються, тікаючи в дім.

Брасбаунд. Бачите, міледі. Ці люди служать мені добровільно. Коли вони незадоволені, вони йдуть. Вони піклуються про те, щоб я був з них задоволений.

Сер Ґовард (вигляд його набирає дедалі більшої похвали та довіри). Капітане Брасбаунд, ви — та людина, що мені потрібна; якщо ваші умови будуть підхожі і якщо ми зберемося на екскурсію, я вдамся до ваших послуг. Сподіваюся, ви, Сісілі, не будете перечити?

Леді Сісілі. О, ні! Кінець кінцем, ці люди, очевидно, вас справді люблять, капітане Брасбаунд. Я певна, що ви маєте добре серце. Ваші очі такі славні.

Сер Ґовард (зніяковілий). Люба Сісілі, справді, вам слід було б стриманіше висловлюватися про обличчя та очі людей, з якими ви зустрічаєтесь. А тепер умовмося, капітане.

Брасбаунд. Куди ви маєте їхати?

Сер Ґовард. Хіба я знаю? Куди ми могли б поїхати, містере Ренкін?

Ренкін. Послухайте моєї поради, сер Ґовард, не їдьте далеко.

Брасбаунд. Я можу супроводити вас до Мескали, звідти ви побачите Атлаські гори. З Мескали ми можемо поїхати в старовинний замок у горах, де ви житимете, доки схочете. Звичайна ціна — пів долара на чоловіка в день і харчі. Я ж беру вдвоє дорожче.

Сер Ґовард. Ви поручитесь, сподіваюсь, що ваші люди сміливі й скрутної хвилини не кинуть рушниць.

Брасбаунд. Я ручусь лише за те, що мене вони бояться більше за маврів.

Леді Сісілі. Це нічогісінько не важить, Ґоварде. Головне, капітане, ось що: по-перше, мати якнайменше людей, бо в дорозі люди завдають багато клопоту. Крім того, вони повинні мати здорові легені, щоб не застуджувались. Але найголовніше — щоб одежа їхня була з міцної тканини. Інакше мені доведеться ввесь час дбати про них, зашивати й лагодити їхню одежу. А й без того, повірте, буде чимало клопоту, щоб усіх їх умити та нагодувати.

Брасбаунд (гордовито). Мої люди, добродійко, не немовлята.

Леді Сісілі (з непереможною певністю). Капітане Брасбаунд, усі чоловіки — діти. Я бачу, що ви нічого не помічаєте. У того бідного італійця лише на одному черевикові був шнурок, другий був зав’язаний мотузкою. А колір Дрінквотерово-го обличчя свідчить про те, що його треба лікувати.

Брасбаунд (спантеличений і трохи розгублений, але зовні зберігає самовпевненість). Добродійко, якщо вам потрібна охорона — я можу її вам постачити. Якщо ж вам потрібна недільна школа, то я нічим зарадити не можу.

Леді Сісілі (ніжно й меланхолійно). І вам не шкода цього, капітане? Ах, якби я могла показати вам дітлахів з недільної школи у Вайнфліті. Любі малята були б захоплені цією місцевістю, всіма цими верблюдами й неграми. Я певна, що ви раді були б побачити їх тут, капітане Брасбаунд; а яке виховне значення це мало б для ваших людей!

Брасбаунд дивиться на неї, остовпілий з подиву.

Сер Ґовард. Сісілі! Коли ви перестанете верзти нісенітниці капітанові Брасбаунду, ми зможемо закінчити наші переговори.

Леді Сісілі. Але ж усе вже злагоджено. Ми вирушимо завтра о восьмій годині ранку, якщо ви не перечите, капітане. Не турбуйтеся за італійця; я везу з собою цілу валізку речей моєму братові, що живе в Римі, і серед них є шнурки для черевиків. А тепер ідіть додому, лягайте спати й не хвилюйтеся. Все, чого ми від вас вимагаємо, це — приставити сюди ваших людей, а я вже подбаю про все інше. Чоловіки завжди так нервуються, лагодячись у дорогу. На добраніч. (Подає йому руку. Здивований, він тепер лише знімає шапку, але щось заважає йому потиснути їй руку. Він вагається, обертається до сера Ґоварда й говорить йому з загрозливою серйозністю).

Брасбаунд. Сер Ґоварде Геллем, я раджу не їхати на екскурсію.

Сер Ґовард. Насправді! Чому?

Брасбаунд. Тут ви безпечні. Але я попереджаю вас, що правосуддя цих гір не подібне до того, що панує в англійському суді. Якщо ви коли-небудь були несправедливі до чоловіка, ви можете його там здибати. Якщо ви були несправедливі до жінки, ви можете здибати її сина. Правосуддя цих гір — правосуддя відплати.

Сер Ґовард (якого це трохи бавить). Ви забобонні, капітане, як більшість моряків, наскільки я постерігаю. Проте я цілком звіряюся на вашу охорону.

Брасбаунд (майже загрозливо). Стережіться! Месник може бути в лавах охорони.

Сер Ґовард. Я вже бачив одного з ваших людей, що міг би завзяти на мене злість, капітане; та й того виправдано.

Брасбаунд. Отже, вам судилося їхати.

Сер Ґовард (усміхаючись). Очевидно.

Брасбаунд. Хай же це впаде на вашу голову! (До леді Сісілі, нарешті потискуючи їй руку). На добраніч!

Йде. Стемніло. Запали сутінки.

Дія друга