Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Леді Сісілі. Як ся маєте, капітане Брасбаунд? (Він уклоняється з серйозним виглядом).

Сер Ґовард (нетерпеливлячись від цих, на його думку, зухвалих запитань). До діла, прошу вас. Ми маємо влаштувати невелику екскурсію, щоб оглянути місцевість. Чи можете ви зібрати нам охорону з порядних, надійних людей?

Брасбаунд. Ні!

Дрінквотер (енергійно протестуючи). Ну, ну, ну! Послухайте, капітане, чи знаєте ви...

Брасбаунд (крізь зуби). Тримай язик за зубами.

Дрінквотер (покірно). Гаразд, капітане!

Ренкін. Мені здавалось, що ви постачаєте охорону, капітане Брасбаунд.

Брасбаунд. Ваші відомості точні. Я її постачаю.

Леді Сісілі. Чого ж ви цього не хочете зробити для нас?

Брасбаунд. Ви не задовольняєтесь звичайною охороною. Ви вимагаєте порядних, надійних людей. Чом ви не привезли з собою загін лондонських полісменів? Мої люди непорядні й ненадійні.

Дрінквотер (безсильний стримати себе). Ну, ну, послухайте, проте, капітане! Якщо ви хочете бути скромним, то розписуйтесь за себе, а не за мене.

Брасбаунд. Бачите, які мої люди! Цей негідник (показуючи на Марцо) ладен був би перерізати горлянку кожному за один долар, якби був для цього досить мужній.

Марцо. Мій не розуміє. Мій не розмовляє інглез.

Брасбаунд. А цей суб’єкт (показуючи на Дрінквотера) — найбільший брехун, злодій, п’яниця та негідник на цім узбережжі.

Дрінквотер (насмішкувато, вдаючи байдужого). Говоріть, говоріть. Серові Ґоварду доводилося вже чути свідчення про мою вдачу. Він знає, чому йняти віри.

Леді Сісілі. Капітане Брасбаунд, я й раніш чула все це про негрів, а проте сама пересвідчилась, що вони дуже добрі люди, якщо з ними хороше поводитись.

Дрінквотер (сміється, італієць теж усміхається). Ну, що ж капітане? Задоволені з себе, га?

Брасбаунд. Я добре знаю, як ось із ним треба поводитись. Якщо він ще раз без дозволу роззявить рота, я йому всі кістки переламаю.

Леді Сісілі (найпривітнішим і найприроднішим тоном). Капітан Брасбаунд завжди так з вами поводиться, містере Дрінквотер? (Дрінквотер вагається і обережно поглядає на капітана).

Брасбаунд. Відповідай, собако, коли дама тобі велить. (До леді Сісілі). Не звіть його містер Дрінквотер, леді: він звик, щоб його звали п’яниця-Джек.

Дрінквотер (обурюючись). Що таке, що таке! Послухайте, капітане, моє ім’я Дрінквотер. Можете про це довідатись у Сент-Джона на Ватерлоо-роуд. Ім’я це написано на могилі мого діда.

Брасбаунд. Якщо ти не замовкнеш, це ім’я незабаром красуватиметься й на твоїй могилі. (Обернувшись до інших). Зрозуміймо один одного. Охорона в цій місцевості, як і скрізь, де немає реґулярного війська, є те, що з неї робить її начальник. Якщо я візьмусь до цієї справи, то вашою охороною буду я. Мені може знадобитися дванадцятеро людей, так само може мені знадобитись і дванадцятка коней. Деякі з цих коней можуть бути норовисті, а люди всі будуть такі. Якщо абихто — кінь або людина — спробує виявити свій поганий норов, тим гірше йому буде. Але вам це байдуже. Я звелю своїм людям поводитися пристойно в присутності леді, й вони слухатимуть мого наказу. Але леді доведеться зрозуміти, що я ставлюся до них по-своєму й не терплю втручання.

Леді Сісілі. Капітане Брасбаунд! Мені зовсім непотрібна охорона. Вона лише створить нам небезпечне становище, й мені доведеться розплутувати його потім. Так завжди буває з охороною. А що сер Ґовард гадає мати охорону, то я думаю, що вам краще зостатися тут і керування нею здати на мене. Я певна, що ваші люди будуть шануватися, якщо з ними поводитись, як слід.

Дрінквотер (перейнятий захватом). Ми будемо зовсім свійські, леді!

Брасбаунд (насмішкувато згоджується). Гаразд! Згода! (До Дрінквотера). Ви поїдете без мене.

Дрінквотер (переляканий). Що це ви кажете? Ми без вас їхати не можемо. (До леді Сісілі). Послухайте, леді, це конче потрібно для вашої ж вигоди. Адже не може купка таких бідних, темних, безпорадних людей, як ми, наражатися на небезпеку без капітана, що міг би нами командувати! Ось що, леді: в нашім єднанні наша сила.

Леді Сісілі. О, якщо ви волієте свого капітана — будь ласка, хай їде. Невже вам приємно, щоб з вами поводились так, як він?

Дрінквотер (самозадоволено всміхаючись). Ну, що ж, леді, ви не можете заперечити, що він — довершений джентльмен. Трохи деспотичний, може, але ж це властиво джентльменові. Адже тільки такий і може впоратися з цими поганами, скажу я вам!

Брасбаунд. Досить! Геть звідси!

Дрінквотер. Але я тільки з’ясував леді, що...