Русалонька із 7-В та загублений у часі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Їй ніщо не потрібне! Вона нікого не хоче бачити! Прагне тільки додому, додому, додому! Зараз же спакує свої манатки: може, ще встигне на вечірній рейс? Фе, що з цією сумкою? Чому вона так смердить? Що це…

Леле!.. Тільки нині Софійка згадала, що одну з торб мама напакувала бутербродами та іншими наїдками! Щоб дитя не було голодне… А дитя ходило голодне, дитя давилося супами і зовсім забуло про мамині запаси!

Що тепер із цим добром? Перебрати? Викинути? Доїсти й отруїтися? Сльози фонтаном бризнули на білу наволочку.

А вночі знову лунала «Місячна соната».

Тихенько підійшла до вікна, заслухалась. Певно, невідомому піаністові було так само сумно, як і Софійці: мелодія розливалась тужливо, безнадійно… і прекрасно!

Знову хлюпнули сльози. Софійка хлипала і раз по раз утирала солоні потоки білою шторою. Втирала і втішено усміхалась.

Так плаче дитина, коли її пригортає і жаліє мати… Так плаче дівчина у принца на грудях… Так плаче без п’яти хвилин семикласниця, згорнувшись калачиком і поринаючи у сон…

7. Дарунок

А наступного ранку, не встигло ще просурмити «Вста-вай, вста-вай, шта-нята одя-гай!», до табору нагрянула мама. Збентежена і перелякана, вона обнімала доню за плечі й безперестанку говорила:

— Вчора отримали твого листа!.. Тато не хотів мене відпускати, казав, що це в тебе на перших порах, що це минеться, але я наполягла!

— …Ота твоя фраза: «Тут дуже добре, і, щоб я не плакала від щастя, про мене постійно дбає біла медсестра»! А коли прочитали, що в таборі дуже смачні супи, навіть тато погодився, що з тобою біда! — Мама тремтячими руками мацала Софійчину голову й ніяк не могла второпати, до чого тут конспірація і шифрування.

— …Може, я збігаю до лікаря і взнаю діагноз?.. Ось, — кидалась вона від торби до торби. — Ми спакували тобі трохи перекусити… Все, що ти просила… А ще — горнятко тушкованої картопельки… Бабуся — трохи смаженої рибки… Канапки…

— …Чи, може, тебе сьогодні ж забрати? Чи, може… Доню, кажи, чого ти хочеш, кажи, як тебе рятувати!!!

Ну, яке забрати?!. А ставок, а замок, а «Місячна соната»? У Софійки тут стільки справ, а мама — забрати! Канапки! Вона цінує мамину працю, але…

Не мама, а велика дитина! Ледве заспокоїла, ледве переконала, що все гаразд! Смішна! Мила, дорога і кумедна мама!..

Уже провела її до табірних воріт, як вона спохопилась і запорпалась у сумочці:

— Ой, зовсім забула! Тато купив тобі… щоб могла подзвонити, коли захочеш… Ось!

І простягнула Софійці… мобілку!!!

…Якось так несподівано все звалилося, що не спромоглась навіть гідно стішитись! Та ще й ці наїдки: як їм дати раду?

На допомогу прийшла Алла Іванівна. Завваживши Софійчину розгубленість, вона проголосила:

— А зараз, дівчата, ми всі виручимо нашу товаришку й організовано порятуємо її від навали харчових запасів! Усі — на картоплю! На рибку! На бутерброди!

Поклик знайшов щирий відгук у співчутливих серцях НатАлінОляДашІлонаРиту… й за якихось чверть години торбину було спустошено.

8. Бентежна екскурсія

Тепер, коли всі під’їли, а отже, подобрішали, можна завести про наболіле.

— Алло Іванівно, а чому те місце, де ми плаваємо, називають панськими купальнями?

— Ти ж бачила, який пологий берег, який чистий пісочок? Там колись панський пляж був! Тут у селі ніби якісь Дашківські, чи як їх там, панували.

— А мешкали де?

— Вам за буйки не можна, то ви й не бачили. Далі, за очеретом, — палац їхній. Гарний, з башточками.

Отже, не примарилося! Замок справді є!!!

— Якщо гарний, — підступала все ближче, — то чому б нашому загонові не піти до нього на екскурсію?