— Між іншим, — заявив бармен, відкорковуючи пляшки, — за навантаженням наша професія прирівнюється до металургів.
— Жаль барменів, — сказав Остап.
— Жаль до сліз, — ствердив Іраклій.
— Допоможемо людині? — спитав русяво-сивий.
— Влаштуй, влаштуй його на мартен! — попросив чорняво-сивий.
— Я влаштую його на конвертор.
— Влаштуй, влаштуй його на конвертор, він із дитинства марив конверторами!
—Я використаю свої парламентські зв'язки, — сказав Остап. — Де телефон?
— Не треба, — зблід бармен.
— Жаль, — зітхнув Остап.
— Жаль до сліз чорну металургію, — схлипнув Іраклій.
Бармен одсунувся у темний закуток.
Теленькнули чарки, задзвеніли келихи, грюкнули стакани.
— Твоє здоров'я, Іраклію!
— Твоє здоров'я, Остапе!
— Не залишай старих друзів і стару дорогу!
— Будь квітучий, як весна, багатий, як земля, здоровий, як вода!
— За Миргород!
— За Сурамі!
— Гамарджос!
— Будьмо!
Поступово дійшли до Владивостока.
— Тут тихо, — схвалив Остап.
— Післяобідній час, — пояснив бармен.
— Мертва година, — сказав Остап.
— Сієста, — додав Іраклій.
— Зараз прийдуть, — повідомив бармен. — У вечірніх туалетах.
— У тебе є вечірній туалет, Остапе? — спитав чорияво-сивий.
— Є. Він же ранковий ї полуденний, нужник називається.
— Я не про ті туалети, — сказав бармен.