«Ні, — подумки відповів Керрі. — Я й так уже втрутився. Він устигне…»
«Хочеш сказати, що контроль більше не потрібен?»
«Не контроль — спостереження. Вони зрозуміли натяк, я бачу. Але ще довго вони шукатимуть контакту з Оком. Доти, доки не пересвідчаться, що Око — це вони самі, тільки на десять тисяч років старші».
«І все-таки зникати тобі рано. Довго ще людський слід буде для нас знаком особливої уваги, знаком біди, поки вони, наші предки й твої сучасники, не навчаться уважно дивитися собі під ноги…»
«Вони навчаться. Хоч багато хто з них ще помиляється жорстоко й прикро». — Голос виплив із свідомості й загубився в шумах зоряного вітру.
Керрі Йос, примружившись, дивився в нічне небо Землі. Але думав він про людей, про тих, хто живе й працює в просторі неспокою.
Василь Головачов