Слід босої ноги: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— ТФ-вибух дасть гармоніки частот вищого порядку — аж до світлового бар'єра, — пересилюючи млість, сказав Гнат, потім благально зазирнув начальнику відділу безпеки в очі: — Де ж «швидка»? Я боюся за Аларіку!

— Не хвилюйся. У неї шок, але, думаю, нічого страшного. Ти сказав усе?

Гнат сів, винувато всміхнувся.

— Вибачте… Я перевантажив мозок роботою, а тут ще це. Проґавив попереджувальну зону ліфта. Вибачте… Що я казав? А… Отже, вибух на Тритоні збурить ТФ-поле на всіх частотах, а це значить, що таймфаги, які працюють, можуть під час вибуху розлетітися вщент. Щоправда, потужність збурюючої хвилі на тих частотах, що їх використовують наші таймфаги, мала, серйозних наслідків не буде, однак…

— Правильно, я передбачив це.

— Це ще не все. Травицький подав думку: інші цивілізації в галактиці можуть використати в своїх ТФ-системах саме той діапазон, на який падає основна потужність вибуху.

— Припущення — не факт.

— Є і факти. Коли ми досліджували «дзеркала» на Шемалі, одне з них передало імпульс на тій самій частоті. Але головне — коли наш модуль після відвідання «Червоної книги» дослідили експерти, з'ясувалося, що він зазнав багатовекторного ТФ-резонансу якраз на небезпечних частотах! Чи можна після цього ризикувати? Адже вибух, хай йому чорт, рознесе ТФ-метрику на шматки, загинуть десятки тисяч розумних істот!.. — Гнат здригнувся від цієї думки. — Я багато передумав після експерименту в Австралії. Микита мав слушність: треба підрахувати не те, що нам, людям, дадуть зірки, а що в кінцевому підсумку принесемо зіркам ми.

— Та-ак! — протягнув Керрі Йос, підносячи до очей браслет відео. — До вибуху близько години, але експеримент уже почався. Ти повідомив про свої висновки на Крейсер?

— Намагався, проте… Там Бассард… Він не хотів мене зрозуміти.

Керрі якусь мить розмірковував, затим повернув кільце відео. В мініатюрному об'ємі передачі з'явилося обличчя головного диспетчера центру.

— Сигнал «Шторм» по всіх секторах УАРС! — наказав Керрі Йос. — Вимкнути і заблокувати не тільки пасажирські ТФ-лінії, а й лінії зв'язку та контролю, крім спецканалу! Системі СПАС на час експерименту відключити від прослуховування ТФ-діапазон, одразу після експерименту перейти на вищі регістри частот! Черговим патрулям перевірити ТФ-станції; вивести весь обслуговуючий персонал з апаратних на лініях, що з'єднують далекі зоряні системи! Диспетчер дивився на Йоса, розкривши рота.

— Та ви що, Керрі? Відключивши ТФ-станції, ми мінімум на півроку перервемо сполучення в Системі! Щоб запустити канали, треба…

— Я знаю. Тому й не блокую станції зоряних систем, а тільки внутрісистемні таймфаги. Записав? — знову звернувся він до диспетчера. — Виконуй!

— Я зобов'язаний доповісти Спенсеру…

— Доповідай, але якнайшвидше. Хвилин за десять я зв'яжуся з ним.

Керрі Йос повернувся до Гната, який усе ще сидів на землі. Аларіка глибоко зітхнула, і обидва водночас глянули на неї.

— Я побуду біля неї, — тихо мовив Керрі. — А ти бери мій швидколіт. Таймфагом ще встигнеш добратися до Австралійської бази. Там пересядеш на «Шукач»…

— Навіщо? — звів на нього почервонілі очі Гнат. — Легше зв'язатися з крейсером, вам повірять більше, ніж мені.

— Пізно. Таймер уже спрацював, і за годину реакція ТФ-ініціації досягне критичної межі. Зупинити експеримент можна, лише знищивши пускову автоматику чи… не знаю, як ще, про це ти подумаєш сам. І тільки ти одразу зможеш визначити, що треба робити на місці. Іншим потрібно ще пояснювати.

Керрі дістав з кишені куртки золотий значок, на якому була зображена людина, що затуляє голову руками, і подав Гнату.

— Це сертифікат офіціала УАРС за сигналом «Шторм». Візьми. Покажеш командирові «Шукача». Карт-бланш на спецрейс візьмеш у сейфі в рубці крейсера, шифр на зворотному боці значка. Треба встигнути на Тритон і зупинити вибух. Роби що хочеш, але встигни! І повернись! Це наказ!

Гнат узяв значок, підвівся і скорчився від болю.

— Що таке? — з тривогою запитав Керрі.

— Спина… Нічого, мине…

Гнат поцілував Аларіку і попрямував до швидкольота Йоса. Оглянувся, на мить зупинився. Його обличчя відбило душевну муку. Керрі заспокійливо кивнув:

— Не хвилюйся за неї, синку. Все буде гаразд. Хай тобі щастить!

Подумки він уже бачив, як стартує з полігона потужний зореліт, беручи курс на Тритон, як тисячі, десятки тисяч людей уклякли біля віомів зв'язку, на станціях СПАС, готові на перший поклик кинутися на допомогу.

«Нелегко тобі доведеться, хлопче, — зітхнув він. — Але найважчий крок ти вже зробив — подумав про інших. Не про себе — про інших розумних істот! І, отже, подумав про майбутнє! А це дуже непросто — пам'ятати про інших, не знаючи, хто вони й де…»

«А чи не час втрутитися?» — почувся раптом у свідомості негучний голос.