Слід босої ноги: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Якісь… Треба було з'єднати їх з плановим бюро і повідомити Морозова. А втім, тепер я це зроблю сам. Продовжимо. Відділ зобов'язали, вибачте за каламбур, забезпечити безпеку експерименту «Галактичне просвічування». У зв'язку з цим я перерозподілив обов'язки. Богданов і надалі вестиме роботу над «дзеркалами», в його розпорядженні залишається група Микульського. Томах з цієї хвилини займається тільки експериментом, йому на підмогу виділено групу Ромашина. Поточна робота переходить до Кротова. Запитання є?

— Хто відповідає за проведення експерименту?

— Інститут ТФ-зв'язку та Академія астрофізики. Якщо запитань більше немає, ви вільні. За винятком Томаха.

Коли керівники груп вийшли з кабінету, Керрі Йос сказав:

— Забув тебе попередити, Станіславе. Перевір розрахунки по експерименту. Експерти перевірять його зі свого боку, але…

— Вчені стверджують, що під час експерименту нічого небезпечного не повинно бути. У всякому разі, місце його проведення — далеко за межами обжитої зони Системи.

— У Дикушина щодо цього точка зору інша. Нептун, як і Сатурн, — не краще місце для експерименту такого масштабу. В тебе є ТФ-спеціалісти, той же Ромашин… Одне слово, ти мене зрозумів…

Томах кивнув.

— Перестрахуватися таки справді не завадить.

Два дні Гнат витратив на перевірку параметрів ТФ-вибуху в майбутньому експерименті «Галактичне просвічування». Підтвердилися всі висновки про те, що вибух на Тритоні, супутнику Нептуна, де вирішили проводити експеримент, ніяк не відіб'ється на поселеннях людства в Сонячній системі. В перерахунку на еквівалент старовинної ядерної зброї він рівнозначний вибуху двохсот мільярдів атомних бомб, але оскільки його задумали здійснити під поверхнею Тритона на глибині тридцять кілометрів, то жодних видимих руйнувань рельєфу планети не повинно бути: вся енергія вибуху мала передатися ТФ-випромінюванню, яке вільно пронизує вміст планет і зірок.

Доповівши про наслідки аналізу, Гнат вирушив на Меркурій, а звідти — на Плутон і Тритон: на всіх трьох планетах споруджувалися антени нового типу — кілометрові металеві голки, розраховані за його формулою. Інші три таких антени зводились у відкритому просторі: одна в поясі астероїдів, дві — над полюсами екліптики Сонячної системи. За кілька днів він повернувся в управління і доповів про хід будівництва Керрі Йосу й Томаху, а заразом передав і всі побажання будівельників.

Аларіка все ще жила на Місяці, в центрі підготовки експедиції Реброва. До старту, призначеного на двадцяте травня, лишалося всього десять днів, і вона працювала майже цілодобово. Гнат досадував, мучився, що ніяк не вдавалося зустрітися з нею. До того ж передчуття якоїсь біди не полишало його ні вдень ні вночі, тому був настільки неуважний до роботи, що здивував навіть Томаха.

Дванадцятого травня Гнат прибув на Австралійський полігон УАРС разом зі Станіславом і Керрі Йосом.

Місце для проведення малого ТФ-вибуху, чи, як його називали фізики, «експерименту пробудження», вибрали на околиці полігона. Монтували установку не під землею, як на Тритоні, а на поверхні. Вигляд вона мала солідний: стометрової висоти рупор, що розширився в небі, ажурна в'язь конструкцій.

Представників відділу безпеки зустрічав Кирило Травицький, непоспішливий і, як завжди, ніби чимось засмучений. У Гната в душі заворушилося почуття провини, але Травицький, мудрий Травицький, котрий знав його, як рідного сина, не дав йому заглибитися в хащі самоаналізу. Привітавшись з усіма, затримав Гнатову долоню в своїй і сказав:

— Ти, звичайно, хочеш попрацювати на матеріалі?

— Хоче, хоче, — мовив Томах і з удаваною безтурботністю махнув рукою. — Мені він добряче надокучив, забирайте його до себе.

— Спихаєте? — теж напівжартома сказав Травицький, дорікаючи невідомо кому, і задумався. — Угловський працює на каскаді автоматики ініціатора, візьми на себе контроль управління, якщо… не втратив навичок.

Ще один маленький докір. Ромашину-інженеру. Але Ромашин-рятувальник сприйняв його як належне. Кирило Травицький мав підстави бути невдоволеним його вибором, хоч і висловлював свої почуття дуже коректно.

Керрі Йос і Томах залишилися з керівником експерименту, а Гнат, перш ніж рушити на свою ділянку, для ознайомлення обійшов будівництво навколо. Він був в універсальному робочому костюмі — голубувато-сірій куртці й таких самих штанях з автоматичним регулюванням температури — тож перевдягтися не довелося.

Конструктори, з якими він пропрацював пліч-о-пліч шість років, прийняли його без зайвих розпитувань, і, втішений таким їхнім ставленням, Гнат з головою поринув у роботу.

Старт першої міжгалактичної експедиції, в складі якої було два космольоти, передавали по загальному інформбаченню у всі куточки Сонячної системи. Обидва кораблі (на борту першого з них — флагмана — перебував Май Ребров), на відміну від крейсерів УАРС, не призначалися для посадки на планети і своєю формою навіть віддалено не нагадували стрімкі обводи перших ракетних кораблів.

Аларіка і Гнат спостерігали цей старт з оглядового майданчика монітора, що плавав над Місяцем на висоті дві тисячі кілометрів.

— От і полетів Май, — сумно мовила Аларіка, коли кораблі розтанули в глибинах космосу.

— Вони повернуться. — Гнат обняв Аларіку за плечі, повернув до себе й обережно витер дві мокрі доріжки на щоках. — Повернуться через десять років. Експедиція захищена від усіх небезпек…

— Я знаю. — Аларіка мерзлякувато зіщулилась і притиснулася щокою до його долоні.

— Нічого ми там не знайшли. Рилися, як кроти, обшукали всю тридцятикіломет-рову шахту — і жодних слідів. А чому ти так певен, що вони мають бути? — запитав Томах.

— А тому! Слід з'явився на установці в Австралії. Вона ж різниться від установки на Тритоні хіба що потужністю вибуху. Око не могло не застерегти нас про небезпеку експерименту на Тритоні, якщо поставило свій знак на Землі, — сказав Богданов.

Томах подумав.

— Логічно. І що ж тепер? Обстежити весь Тритон? Око, коли б воно перебувало в Системі, від оцих наших шукань, напевне, вже луснуло б зі сміху. Ти все ще грішиш на Керрі?