— А ти ні?
— Прирівняв! У мене ще отаке в голові… Все здається, що ми помиляємося в оцінці ситуації. Якби Око хотіло контактувати з нами, воно давно б це зробило. Очевидно, ми в якийсь момент щось десь там зачепили в зоні його впливу чи повелися не так, з його точки зору, от воно нас попередило і зникло. А Керрі сюди тулимо, як горбатого до стіни…
— Та що ти кажеш?
— Те, що чуєш.
— Тоді Око не лишило б сліду на установці в Австралії. Ні, воно тут, у Системі, його щось тривожить, непокоїть.
— Може, експеримент? Розрахунки вибуху перевірено, й перевірено не один раз. Сектор безпеки ВКР теж засідав двічі і не знайшов причин, через які можна було б експеримент заборонити.
— Знаю. Але мене це не заспокоїло.
— Мене теж, — зітхнув Томах. Вони невесело глянули один на одного.
— І все ж, — сказав Станіслав, — зізнайся відверто, чому ти такий певний, що саме Керрі — Око? Я довго сушив собі голову, намагаючись підвести базу під твою впевненість, одначе…
— А ти добре знаєш Керрі? — кинув йому зустрічне запитання Богданов.
— Та ніби ж.
— Він здатен дивуватися? Томах з цікавістю глянув у вічі Микиті.
— В якому розумінні?..
— У прямому. Ти пам'ятаєш такий випадок, щоб Керрі здивувався?
— Не думав про це.
— Так от, поява «дзеркал», зникнення вантажів і всі події, пов'язані з Оком, його не здивували.
— І тільки на цій підставі ти вважаєш?..
— Не тільки. А той факт, що на установці на Тритоні не виявлено сліду, лише підтверджує моє припущення. Свого загадкового знака він міг не залишити з двох причин: або боявся виявити себе, або тому, що великий вибух не загрожує небезпекою.
— То яка ж тоді його мета?
— Його мета — змусити сектор безпеки діяти ефективніше, пильніше «оглядатися вперед» на наслідки діяльності людства в космосі, думати не лише про людську цивілізацію, а й про середовище її існування.
На Станіславове обличчя набігла тінь.
— Але якщо справа стоїть так, ти ризикуєш зникнути, як і твій брат. Своєю поінформованістю ти стаєш небезпечним для Ока. І воно не зупиниться на попередженні, а просто ліквідує тебе як свідка.
Микита усміхнувся.
— Навряд чи це трапиться, однак я буду обережним. До того ж якщо Око розумне, а воно розумне, це поза всяким сумнівом, то, досягнувши мети, не стане розшифровуватися до кінця.
— Ти в цьому переконаний?
— Цілком.
Гнат по відео перевірив пости, розставлені навколо ТФ-установки в радіусі двадцяти кілометрів, доповів Томаху про готовність усіх підконтрольних служб і залишився стояти на відкритій галереї, що з'єднувала броньовані конуси спостережних пунктів.
Звідси до розтруба ТФ-установки, налаштованої здійснити вибух, було близько двадцяти кілометрів по прямій. Довкіл неї ледве не суцільною стіною розташувалися поглиначі ударної хвилі, захисні башти та інші машини, начинені автоматикою і молектронікою, готові втрутитися в хід подій при перших же ознаках небезпеки для людей за межами зони.
Накрапав дрібний холодний дощик. Гнат розчаровано похитав головою і глянув на годинник: до пуску лишалося всього двадцять хвилин. Він повільно рушив до люка спостережного пункту.
У круглому залі з похилими стінами, в які були вмонтовані віоми та екрани оптичних посилювачів, стояла тиша. Біля центрального розподільчого пульта юрмилися наукові керівники експерименту. Були тут і Кирило Травицький, Керрі Йос, Владибор Дикушин, Генрі Бассард…