— Дуже важливо… Перевірити одне міркування, — сказав Раїн, нишпорячи в купі довідкових котушок, прихоплених ними із загиблої ракети, і поквапливо закладаючи одну з них в магнітофон. — Одне міркування…
Він закрив очі, прислухаючись до чисел, які монотонно диктував магнітофон. Почав робити розрахунки на аркушику паперу.
Потім переглянув їх і кивнув.
— Ми вдвох із Калве… Одягайся, Лаймоне, — він почав натягувати скафандр, з нетерплячки не попадаючи в рукава. — І як тільки ми раніше не здогадались… Шукали складного, а виходить дуже просто…
— Та в чім річ? — не витримав Азаров. — Що за секрети?
— Дізнаєшся, любий, дізнаєшся, — сказав Раїн. — За півгодини ми повернемось. Прихопи інвертор, Калве…
Поки троє в каюті чекали на їхнє повернення, не промовляючи й слова і тільки перезираючись, Раїн і Калве проминули відсік з обчислювачами і ввійшли в круглий зал. Раїн мерщій підійшов до екрана, схилився над ним, глухо — лише з голосу можна було зрозуміти, як він хвилюється, — сказав:
— Дай-но збільшення…
Калве ввімкнув. Кілька хвилин Раїн напружено вдивлявся, водячи стрілкою по екрану, щось підраховував, ворушив губами. Нарешті він рішуче поставив кінчик стрілки точно на вогник середнього кільця.
— Замірь… — кинув він коротко.
Калве рушив уздовж кабеля, повільно наблизився до дверей, що вели в секцію, сказав:
— Сигнали надходять…
— Так, — промовив Раїн, виписуючи нові цифри на аркушику паперу. Після цього він ще раз перевірив положення стрілки. Кивнув головою. Випростався, весело поблискуючи очима. — Ходімо…
За десять хвилин вони були вже в рубці ракети. Три запитливі й повні надії погляди зустріли їх. Калве у відповідь нерозуміюче знизав плечима, покрутив головою. Раїн зразу попрямував до центрального пульта, кілька секунд дивився на нього. Пригладивши чуба, сухо сказав:
— Всі ми — а я в першу чергу — заслуговуємо одиниці з кмітливості й логіки. Я ніяк не міг зрозуміти призначення пульта на кібернетичному посту. Калве теж. Та це виявився не його фах… Якби хто-небудь з моїх асистентів на кафедрі не знав, що Земля обертається навколо Сонця, — це був би менший гріх… На пульті позначені — і ми давно повинні були здогадатися — орбіти трьох планет: Марса, Землі, Венери. Ось вони, кільця з вогниками. А вогник у центрі.
— Сонце! — сказав Калве, усміхаючись, наче він уже побачив справжнє, земне сонце — не палаючу, волохату кулю, яким вони бачили його з ракети крізь світлофільтри, а золотисте, ласкаве, земне світило, що сяяло на блакитному небі…
— Сонце, — повторив Раїн. — Але справа не в цьому. Сам факт цей ще нічого не значить… (Сенцов кивнув головою). Стрілка на пульті може знаходитись на рівні будь-якої з трьох орбіт. Причому це не схема: вогники переміщуються, вони показують справжнє положення планет на орбітах у дану хвилину — це я спеціально перевірив за довідниками. Велике щастя, що нам вдалося їх врятувати… І ось, встановлюючи стрілку в положенні, коли вістря вказує, скажімо, на Землю, ми даємо завдання кібернетичному центрові, який тут же починає виробляти програму польоту…
— Стоп! — обірвав Сенцов. — А ви цього певні?
— Можливість помилки невелика, — відповів Калве. — Я не припускаю, щоб ми могли помилитись. Я досліджував дуже старанно. І певен того, що правильно зрозумів загальні принципи…
— І що ж? — запитав Сенцов.
— Програма передається в кіберпристрій ракети, — сказав Калве. — Імпульси надходять кабелем. Ми простежили — він підходить сюди. Машина, як можна дійти висновку, обчислює і задає ракеті оптимальний режим польоту на дану планету стосовно сьогоднішнього положення планет на орбітах.
— Бачите, — вставив Раїн, — в якому положенні стоять зараз вогники? В такому ж, як і в кібернетичному посту. Це може означати тільки те, що ракету зараз підключено до великої машини…
— А якій саме ракеті ця програма передається, — закінчив Калве, — визначається перемикачем. Отож може стартувати тільки одна ракета.
— Ясно! — швидко промовив Азаров. — Отже, своїми ракетами вони справді не керували. Від початку й до кінця корабель ведуть автомати.
— Це просто інструкція для програмуючого пристрою, — сказав Калве. — Для зручності її виконано у вигляді планетної карти.
— А чому тільки для трьох планет? — запитав Коробов.
— Не обов’язково… Колись у цей пульт було закладено й інші схеми. Пам’ятаєте, ми бачили на екрані…
— Програма… — сказав Сенцов. — А якщо виліт затримується?
— Обчислювач ракети мусить постійно вносити в неї поправки, — відповів Калве. — Цікаво буде розібратись в його будові…
— Ну, а як же все-таки стартувати?