— Чи не поясните мені, що це означає, громадянине Хоннерс?
— З радістю. Я переписую праці Джозефа Конрада, письменника, який жив у доатомну добу.
— А як саме ви переписуєте його праці, сер?
— Ну, зараз я працюю над п’ятим варіантом «Лорда Джіма». Для цього я уважно вчитуюсь в оригінальний твір. А потім сідаю переписувати його так, як це зробив би Конрад, живучи в наш час. Така робота вимагає надзвичайної старанності, найвищої творчої віддачі. Одна-єдина помилка здатна зіпсувати весь твір. Насамперед слід вивчити словник Конрада, теми, сюжети, характери, настрої, творчі підходи тощо. Все це має бути в книжці, однак вона не повинна стати простою компіляцією. В ній мусить бути щось нове — таке, що міг би сказати Конрад.
— І вам це вдається?
— Критика поставилася схвально, а мій видавець сприяє мені як може.
— Що ви робитимете після завершення п’ятого варіанта «Лорда Джіма»?
— Спочатку відпочину як слід, а тоді візьмуся до переписування якогось меншого твору Конрада. Можливо, це буде «Плантатор з Малаги».
— Розумію. А в інших видах мистецтва також панує «переписування»?
— Це мета кожного справжнього митця, байдуже, в якій галузі він докладає зусилля. Творчість — це жорстока богиня.
(Громадянин Вілліс Уерка, школяр 8 років. Веселий чорнявий засмаглий хлопчик).
— Вибачте, пане Опитувачу, але батьків зараз немає вдома.
— Це дуже добре, Віллісе. Ти не заперечуватимеш, якщо я тебе трохи опитаю?
— Я не проти. А що там випирає у вас під піджаком?
— Віллісе, давай я буду ставити питання, якщо твоя ласка.
Тобі подобається в школі?
— Там нормально.
— Що ви вивчаєте?
— Ну, читання й письмо, визначення статусу, а ще мистецтво: уроки з музики, малювання, архітектури, літератури, балету й театру. Нічого особливого.
— Розумію. Це те, чому вчать на відкритих уроках?
— Авжеж.
— А ти ходиш на закриті уроки?
— Аякже. Щодня.
— Ти не проти, якщо ми поговоримо про них?
— Та ні. У вас там пістолет? Я знаю, що таке пістолет.
Старші учні пару днів тому роздивлялися під час обіду малюнки, а я підгледів. Це пістолет?
— Ні. Просто костюм не дуже добре сидить. А тепер, якщо ти не проти, ми перейдемо до закритих уроків.
— Я не проти.
— Що на них вивчають?
— Я не пам’ятаю.