— Це поняття примандрувало до нас із стародавньої віри в трансцендентальний фрейдизм. Робот-сповідальник напучує як дітей, так і дорослих. Він вислуховує їхні проблеми, він — їхній друг, учитель, наставник. А що він робот, то дає точні й недвозначні відповіді на всі питання. Все це служить дальшому зміцненню конформізму.
— Я це розумію. А що роблять люди-священики?
— Вони здійснюють нагляд за роботами-сповідальниками.
— Ці роботи-сповідальники присутні на закритих уроках?
— Я не можу відповісти на це запитання.
— Але ж це так, правда?
— Я й справді не знаю. Закриті уроки закриті від абатів не менш, ніж від решти дорослих.
— За чиїм наказом?
— За наказом начальника таємної поліції,
— Ага… Дякую вам, громадянине абат Бойрен.
(Громадянин Інайн Древівіан, вік 43 роки, професія — державний службовець. Вузьколиций чоловік з примруженими очима, втомлений і завчасно постарілий).
— Добрий день, сер. Отже, ви перебуваєте на урядовій службі?
— Правильно.
— Це державна чи федеральна служба?
— Та й та.
— Розумію. І як довго ви служите?
— Близько вісімнадцяти років.
— Добре, сер. Може, ви скажете мені, в чому полягають ваші обов’язки?
— Будь ласка. Я — Начальник Таємної Поліції.
— Ви… о, розумію, сер. Це дуже цікаво. Я…
— Не тягніться до променевика, екс-громадянине Баррент. Будьте певні, він не діятиме поблизу цього будинку. А якщо ви дістанете його, то зашкодите собі.
— Яким чином?
— У мене є чим захистити себе.
— Звідки ви знаєте моє ім’я?
— Я знаю про вас все, відколи ви ступили на поверхню Землі. Отже, як бачите, ми таки щось уміємо. Але давайте поговоримо про це в приміщенні. Заходьте.
— Я б утримався від цього.
— Боюся, вам доведеться скористатись запрошенням. Заходьте, я вас не вкушу.
— Мене заарештовано?
— Ні в якому разі. Ми просто трохи поговоримо. Сюди, сер, ось так. Влаштовуйтесь, як вам зручно.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ