— Чи мені треба з ним поговорити? — спитав я.
— Як це поговорити? Ви хочете самі?
— А хто?
— Це вже буде… кінець?
Мені стало душно; я знову проковтнув клубок.
— Адже… нема іншого виходу.
— Я думала, що це… меск.
— Що це?…
— Ви… не знаєте?
— Нічого не розумію. Ні. Не знаю. Що це таке? — промовив я, відчуваючи, як у мене по тілу побігли мурашки. Знову я потрапив у одну з цих несподіваних ям, у грузьке непорозуміння.
— Це такий… якщо хтось когось зустрічає… якщо хоче, на якийсь час… Ви справді нічого про це не знаєте?
— Стривай, Ері, не знаю, але мені здається, що починаю… це, мабуть, щось тимчасове, така відпустка, така скороминуча пригода?
— Ні, — сказала вона, і очі її округлилися. — Ви не знаєте… Не знаю сама докладно, як це робиться, — призналася вона. — Я лише чула про це. І думала, що ви хотіли так…
— Ері. Нічого я не знаю. І хай мене чорти заберуть, коли я щось розумію. Скажи мені, чи це… має щось спільного з шлюбом?
— Авжеж. Ідуть до установи й там, докладно не знаю що, в усякому разі, потім це вже… це вже…
— Але що?
— Незалежність. Так, що вже нічого не можна сказати. Ніхто не скаже. А значить, і він…
— Отже, це значить… це, так би мовити, узаконення… — та до біса! — узаконення подружньої зради? Так?
— Ні. Так. Це значить, що це вже не зрада, зрештою — так про це не кажуть. Я знаю, що це значить; нас цього вчили. Немає зради, бо, бо ж я з Сеоном тільки на рік.
— Що-о?… — сказав я, бо мені здалося, ніби я недочуваю. — А що це значить? Як це на рік? Шлюб на рік? На один рік? Навіщо?
— Це випробування…
— Великі небеса, блакитні і чорні! Випробування. А що то за меск? Може, аванс на наступний рік?
— Не знаю, що таке аванс. Це… це значить, що якщо через рік подружжя не розходиться, то тоді це стає серйозним. Як шлюб.
— Цей меск?
— Так.
— А як ні, тоді що?
— Тоді нічого. Тоді все це не має жодного значення.
— Ага. Ну от, тепер я вже знаю. Ні. Ніяких месків! Повік-віки. Знаєш, що це значить?
— Знаю. Слухайте, Брег…
— Так.