— Ви погодились би? — запитав Гарднер майже з острахом.
— А у вас був сумнів щодо цього?
Коннор зрозумів іронію француза.
— Ніякісінького! — весело відповів він за Гарднера.
Білий, сяючий золотом театральний зал був переповнений. Едвард сидів поряд з графинею Розес, що, прикриваючись віялом, позіхала. Перед ними походжали сер Брюс Ісмей і командор Сміт з розкішно одягненою місіс Барбарою Хорткліф, про яку говорили, ніби вона найбагатша і найвеселіша вдова Америки. Кеннеді теж були тут. Мерджері знайшла собі нового поклонника в особі віконта Деларош. Проте вона все ще крадькома позирала на Едварда. Та він не бачив ні її, ні пустої п'єски з життя пастушки, в якій з справжнім натхненням грала Пассера. Увага Едварда була прикута до Аліси Гарднер, що сиділа біля леді Ротшільд. Він не міг одірвати погляду від профілю прекрасної жіночої голівки, на якій в золотистій короні волосся зорями брильянтів сяяла діадема.
Тимчасом на сцені в лісі з пап'є-маше пастушка Пассера сумувала за своїм милим.
— Де ти, мій коханий? Я жду тебе. Я навіки твоя, — ламаючи руки, вона благала його повернутись.
Паперові верхівки дерев злегка здригалися в такт роботи суднових машин. Але вихована світська публіка, звичайно, дивилася крізь пальці на цю невеличку умовність, що руйнувала ілюзію, і в приємному чеканні щасливого кінця насолоджувалася стражданнями бідолашної пастушки. Нарешті, на сцені з'явився той молодий пастух, якого пастушка так пристрасно чекала.
— О любий мій, прийди, я обійму тебе, — раділа синьйора Пассера і, закликаючи милого, простягла до нього руки, щоб зробити шлях до себе бажанішим і легшим. Але тут сталася катастрофа! Несподівано гучно тріснув корсаж пастушки, і перед скам'янілими глядачами у всій своїй хвилюючій красі з'явилося жіноче тіло. Швидко упала завіса, закривши чарівне видовище.
Хвилину панувала мовчанка, і раптом вибух реготу містера Кеннеді розірвав тишу. Стюарт Фагерті підхопився з місця і, почервонівши по саме волосся, кулею вилетів з залу. Решта підвелися за ним. Вистава закінчилась!
Два чоловіки до крові кусали губи, щоб не розреготатися, як містер Кеннеді.
— Ось тобі й великий успіх!
— З цим корсажем ляснув і чоловік номер п'ять. Бідна Пассера! Ви бачили, як вискочив Фагерті?
— Та що ви, шановний? Ця пікантна історія принесе їй щонайменше три шлюбних контракти. Хочете, поб'ємося об заклад?
Пассера, не тямлячи себе від гніву, втекла в невелику артистичну вбиральню за сценою.
Антрепренер Міка, права рука артистки, злякано дивився на неї.
— Мадонно, що сталося?
Пассера блиснула очима на маленького товстого неаполітанця і закричала:
— Ось! Дивись! Це нестерпно! Коли судно прийде в Нью-Йорк, наді мною сміятиметься весь світ!
— Ти нічого не розумієш! Навпаки, всі, весь світ буде біля твоїх ніг. — Міка заломив руки. — Боже мій, що я витерпів з цією жінкою! За шматок хліба стільки хвилювань! Я бажав тобі добра, знаєш ти це? Тільки добра!
У синьйори Пассери перехопило подих. Їй потрібен був час, щоб збагнути зміст слів неаполітанця.
— Що?.. Ти бажав мені добра? Ти?.. — Вона затремтіла від обурення і, голосно ридаючи, впала в крісло.
Це було щось нове для Міки, він не міг зрозуміти, чого хоче Пассера. Знизавши плечима, антрепренер відступив назад.
— О Ліа… схаменись, з Фагерті вже все покінчено. Я давно хотів, щоб ти здихалась цього поклонника. Є досить інших, а такий невеличкий скандал — найкраща реклама, особливо для Америки. Я тільки трошки допоміг тобі. І за це така подяка!
Пассера схопилася руками за голову.
— Щиро дякую! Що ти робиш з мене? Повію! Ти кидаєш мене в обійми то до одного, то до другого мужчини. І називаєш це рекламою? Негідник! Геть з моїх очей! Негайно, негайно!
Міка покірно вийшов з каюти, причинивши двері.
Аліса Гарднер дуже злякалася, коли перед нею раптом з'явився Едвард.
— Чого ви переслідуєте мене, лорд Хакслі? Ви ж знаєте, що я одружена і щаслива!