Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- А хіба на нього теж щось колись звалилось з даху? - поцікавився майор Бузина. Він не знав, яким чином капітан Дзеньзібар, на прізвисько «Цеденбал», колишній прапорщик, зробив таку карколомну кар’єру - від працівника речового складу до ад’ютанта самого голови КДБ генерала Федорчука на прізвисько «Фердинанд».

- Не знаю, - сказав підполковник Капустянський. - Можливо, щось колись і звалилось. Річ не в тім. Про похорон не забув?

- Пам’ятаю, - знехотя мовив майор Бузина.

Він вийняв з гаманця карбованець, поміркував трохи, згадав, як сторчголов летів прапорщик з даху додолу, і витрусив на стіл увесь наявний у гаманці дріб’язок.

Нарахувавши сорок вісім копійок, він поклав його зверху на паперову банкноту і відсунув підполковникові Капустянському:

- Один карбованець і сорок вісім копійок.

Підполковник Капустянський гроші перерахував, карбованця поклав до скриньки, монети скинув у полотняну торбинку. У відомості він знайшов прізвище Бузини, навпроти нього записав суму: «1 (один) крб. 48 коп.», поставив галочку і дав розписатися своєю ручкою.

У відомості шість прізвищ були вже з позначками. Внесок майора Бузини значився не найбільшим, але й не найменшим. Найбільшим був внесок майора Нежердецького з «розшукового» відділу - два карбованці.

1.5.

Підполковник Капустянський із зосередженим обличчям вийшов, майор Бузина знову повернув погляд на червоний зошит, пригадуючи, на чому він зупинився перед тим, як до нього без запрошення присурганився «Талер». Та йому вдруге довелось перервати процес перевірки свого конспекту. «Шостим» почуттям чекіста Олексій Григорович відчув, що сидить у кабінеті неначе не один, в той час, як підполковник Капустянський вже вийшов, а сусіда по кабінету майор Забара на прізвисько «Мотл» стояв у черзі до «ВЧ-зв’язку» і в кабінеті його не могло бути.

Майор Бузина підняв голову і побачив перед собою майора Левка Нежердецького з «розшукового» відділу, саме того, внесок якого на похорон передчасно загиблого прапорщика поки що був найбільшим. Левко, родом з Волині, на ділянці своєї роботи займався розшуком нелегальної зброї та боєприпасів, коридорами Управління ходив так, як ходять єґері волинськими лісами, ставлячи ступні обережно, щоб не хруснула якась гілка під ногами, тому хода його була нечутною.

Обличчя у майора Нежердецького було зосереджене і з виду спливав такий глибокий сум, який не завважати годі було.

- Майор Нежердецький, - представився він майору Бузині.

- Майор Бузина, - відповів, зробивши порух, ніби піднімається зі свого стільця, Олексій Григорович. Він глянув на годинник - до обіду ще залишалось година і десь близько тридцяти хвилин.

- Що трапилось, Левку? Ти сумуєш за необачно втраченими двадцятьма карбованцями і приніс мені усю програну суму? - запитав удавано стривожений майор Бузина і у свою чергу повісив на підрешіток обличчя солідарну печаль. - Майор Забара вже закінчив інструктаж периферійних органів?

- Не поспішай, - сказав майор Нежердецький, притуляючи дверину, - Михайло Йосипович до кабінки ще не зайшов, а як зайде, то буде патякати по телефону рівно стільки, скільки потрібно для того, щоб твої двадцять копійок залишились у моїй кишені. Я передам їх до фонду потерпілих у Бермудському трикутнику.

- Чому ж тоді ти такий маркітний? За прапорщиком горюєш? Чи львівські «Карпати» у першому матчі на кубок України з футболу програли харківському «Металістові»? Я бачив, як Микола Майоренко драв носа у приймальні, коли ти вчив Івана Бочонкіна.

- Прапорщик - не Ікар, він уміє літати краще, тому він і прапорщик, а харківський «Металіст» виграє у львівських «Карпат» лем тоді, коли Колько Майоренко на сітківці ¹⁸⁾ раком свисне. - Майор Нежердецький перевірив, чи щільно причинив двері. - Чей ти не знаєш, що Майоренко - прихований кацап?

- Чому прихований та ще й кацап? - подивувався майор Бузина. - Говорить українською…

- Се він з нами говорить непричком українською, а зі своїми попами патякає по-москальськи! Він - візантієць у його московському варіянті, неч я сконаю, себто татаро-монгольскому, і ревнитель Філофея, тому й носа дере.

- Якого Філофея? Микола - ревнитель нашого Філофея, генерала Свєткова? - здивувався майор Бузина.

- Та ні, ти трохи не вгадав. Ревнитель ченця Філофея, ігумена Псковського Єлеазарського манастиря, якому належать слова «Два Рима упадоша, а третій стоїть, а четвертому не бувати» ¹⁹⁾. Справжнє прізвище Миколи - Майоров, а не Майоренко, чей ти не знав? Його дід - піп-розстрига, у 20-х роках сидів у харківському бупрі, і, коли в часи українізації було кинуто гасло «Геть кацапів з українських буцегарень!», з Майорова став Майоренком, аби його не викинули за межі України, як кацапа, назад до москалів на його історичну батьківщину.

- Кацап - це москаль, який живе в Україні, а москаль - це кацап, який живе в Московії? - уточнив майор Бузина. Москалів і кацапів він не любив, не любив їх і майор Нежердецький.

- Цілком правильно. Ваня Бочонкін - кацап і не приховує, що він кацап. Коля Майоренко приховує, а на сіткувці бере в свою команду, бачиш, Бочонкіна. Тому що обидва - кацапи: один прихований, інший - ні. Української мови я Бочонкіна навчу. Ти чув як він гарно українською сказав про кота? Омофон. Пишеться «є блекота», а вимовляється «йі-бли-ко-та».

- Чув. Глюк не знає, що таке омофон.

- Хай запитає свою агентуру із Інституту мовознавства Академії наук УРСР, йому розкажуть, чи й сам академік Білодід ²⁰⁾. А дід Майоренка на прізвище Майоров у бупрі займався атеїстичною пропаґандою, а пттім ттго, як його випустили за зразкову поведінку, став лектором харківського товариства «Знання» Майоренком. Я сам читав.

- Про Миколиного діда?

- Може й не про діда, про гасло: «Геть кацапів з українських тюрем!» Ти розумієш, Олексо, була ультимативна вимога, усі кацапи мали вилетіти з наших буцегарень на свою історичну батьківщину, алеж, прецінь, не вилетіли, залишились в Україні! Чому і в який спосіб?

Майор Бузина почухав потилицю: «Воно, може й справді так. Подивишся на людину - прізвище українське, а кацап кацапом, ще гірше. Хоча Микола Майоренко не з таких».

- Щойно подзвонив підполковник Лисицин, - сказав він, - і дав знати, що Степан Несторович наказав виявити серед оперативного складу офіцерів, у яких стерті чи не почищені закаблуки і доповісти йому.