Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Майор Нежердецький. Радянський Союз, - представився той і стенув незадоволено плечима. - І чого до мене йти, бігме? За час проходження військової служби маю дві усні подяки за досягнуті результати у розшуку підпільної зброї і в спорті, почесну грамоту від Степана Несторовича товариша Муха за відвернення диверсійного акту на Хрещатику під час святкування річниці Великого Жовтня, а також одне письмове зауваження, зняте наказом про заохочення у зв’язку з черговою річницею наших органів. Себто маю штири нагороди, можете переконатись в Управлінні кадрів по моїй особовій справі. Ніяких матеріальних дарунків поки що не отримував. Я й удома радіо не слухаю, лишень газету «Правда» читаю. Набігаєшся за цілий день, прийдеш додому пізно втомлений, коли вже радіо слухати? Читаю «Правду» на сон прийдешній.

- Прлавильно вчиняєте. Рладіо інколи може й набрлехати, а «Прлавда» пише тільки прлавду. Нічтго, нічтго, підемо до вас, рлозпишитеся у своєму кабінеті. А то потім виявиться, що крлім двох подяк і знятого зауваження у вас ще є якісь нагорлоди чи подарлунки, і ви не лише «Прлавду» читаєте, а ще й на рлобочому місці рладіо слухаєте, - мовив старший лейтенант Спірохін і взяв під лікоть майора Нежердецького. - Ходімо у ваші апарлтаменти. Заодно перлевірлимо і порлядок у вашому особистому сейфі.

Старший лейтенант Спірохін підштовхнув майора Нежердецького в плече.

Майор Нежердецький уперся:

- Та я в черзі стою до апарату «ВЧ-зв’язку»! Лем на хвильку відвернувся, щоб дізнатися в Олекси Григоровича, чи займав для нього чергу Михайло Йосипович…

- Михайло Йосипович у кабінку ще не увійшов, отже часу у вас й у нас вдосталь, щоб перлевіти ваш кабінет і сейф. Ходімо, - рішуче сказав старший лейтенант Спірохін і виштовхав з кабінету майора Нежердецького.

Капітан Сорока причинив двері і прикрив рота долонею, надавши своєму обличчю утаємничого виду.

«Щось про смерть Сталіна скаже», - кмітнув майор Бузина.

Капітан Сорока тихо промовив:

- Левку Юхимовичу минулого року транзистор подарував на день народження колектив відділу. Я не знаю, де він його тримає, можливо, в сейфі. Ти про смерть Сталіна чув?

- Сталін помер? - непідробно здивувався майор Бузина.

- Левко цю новину розповсюджує, - капітан Сорока прикрив рота напівстуленою долонею і ще більш притишив голос. - А каже, що нібито про смерть Сталіна першим почув майор Гопанчук, коли слухав свій транзистор, подарований йому за розкриття націоналістичної групи в Запорізькому педінституті під кодовою назвою «Січовики». Майор Гопанчук каже, що це провокація. І все таки свій транзистор він мусив віддати Спірохіну. А Левко теж має транзистор, і, певно, слухає його стиха, у нього є і короткі хвилі, на яких мовить радіо «Бі-Бі-Сі», а потім переповідає те, що почув з передач брехалівки.

І вже вголос, знявши з обличчя утаємничий вид і надавши йому поважного вигляду, сказав:

- Я до тебе, Олексію Григоровичу, прийшов за допомогою в оперативній справі. Хотів порадитися з тобою, як із спецом в історичних подіях. Як свідчать дані агента «Шершень», об’єкт «Професор», ти знаєш, хто він за один…

- Знаю, - мовив майор Бузина. - «АДеБеДе» ²⁵⁾?

- Так. Один з основних фігурантів централізованої справи «Блок», які після її часткової реалізації тимчасово залишились на волі. Як свідчать дані агента «Шершень», «Професор» готує антирадянського змісту звернення до міжнародної організації ЮНЕСКО у зв’язку зі сторіччям проголошення Емського указу ²⁶⁾ російського царя - визволителя селян від кріпацтва Олександра Другого, на підставі якого попечителем Київського навчального округу Михайлом Юзефовичем було закрито газету «Кієвскій Тєлєграф» з «єром» на кінці.

- Яким «єром», - поцікавився майор Бузина.

- Твердим знаком за старим російським правописом. «ТєлєграфЪ!» - твердо вимовив капітан Сорока. - «ффЪ»! У зверненні «Професор» пише, що офіційно Емський указ до цього часу не відмінено, хоча була пропозиція Миколи Скрипника до Верховної Ради СРСР ще у 1928-му році про його відміну, а також планує подати порівняльний аналіз положень Емського указу і стану української мови, літератури та освіти на сучасному етапі. Окрім того, він пропонує відновити «Кієвскій Тєлєграф», закритий на підставі Емського указу.

- З «єром»? - поцікавився майор Бузина

- Без «єра». «Київський Телеграф». Окрім того, є оперативні дані, що «Професор» причетний до пошукових справ «Сажотрус» і «Мазило». - Капітан Сорока значуще глянув на майора Бузину.

- «Професор», здається, живе в письменницькому кооперативному домі на вулиці Леніна?

- Так, вулиця Леніна, 68, квартира 53, телефон 224-51-95, - напам’ять проказав капітан Сорока. - Цілодобово під наглядом усіх служб і агентури. Скоро ми знищимо те петлюрівське гніздо в центрі столиці. «Професор» служив у Петлюри.

- І ти вважаєш, що старий петлюрівець «Професор» у його віці вночі міг вилізти на дах будинку на Хрещатику, вивісити жовто-блакитний прапор, а потім вчинити націоналістичне гасло на парапеті Дніпровської набережної?

- А чому б і не він? Якщо «Професор» і не вивішував прапор і не писав гасло, то ці ворожі вчинки хтось міг здійснити з його оточення, його вказівкою і під його безпосереднім керівництвом. Алібі у нього немає. До того ж у парку Примакова біля націоналістичного гасла слідчими на снігу виявлено сліди чоловіка у ботах «Прощай, молодість». Як свідчать дані агента «Шершень», «Професор» має подібні боти.

- Петре, в таких ботах може ходити, хто завгодно. Я сам у студентах колись мав таку взуванку - тепла, зручна, дешева. Я не розумію, на якого ката ти мені все це розказуєш про «Професора» та його плани?

У цю мить задзвонив міський телефон, майор Бузина, як і належить за інструкцією, взяв рурку у ліву руку і мовив:

- Кажіть, вас слухають.

На іншому кінці дроту співбесідник привітався і продовжив:

- Якщо у вас добра душа, то дайте мені, будьте ласкаві, телефон Єви Леонідівни.

Майор Бузина прокрутив у голові імена усіх знайомих своїх жінок і відповів: