Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

- Мені мій ворошиловградський колега на тому тижні, коли я був у відрядженні сполом з ним у столиці нашої Батьківщини Москві, розповідав, що аналогічні премії відповідно до постанови ЦК КПРС, яку ти згадував, встановили в тресті «Ворошиловградміськбуд». Нагородили вибраними творами Леніна, напевне, такими, як і оці в тебе, виданими до 100-річчя вождя, передового муляра, він прочитав і зробив висновок, що в тресті, де він ставив трудові рекорди, деякі комуністи, і не лише в тресті, але і в партійній організації орденоносного міста Ворошиловграда, живуть не так, як заповідав Володимир Ілліч Ленін. І почав той муляр виступати за відновлення партійних принципів і норм життя, встановлених основоположником Комуністичної партії, критикувати своє і міське партійне начальство, писати скарги у всі інстанції. Відповіді, він отримував, - як член райкому партії, ти розумієш які. І довиступався до того, що вже перейшов на прямі загрози скоєння диверсійно-терористичного акту на головній площі нашої Батьківщини в Москві, прямо перед усипальницею вождя, де його розшукував мій ворошиловградський колега, щоб перешкодити злочинному наміру. Втім, до теракту справа не дійшла завдяки нашій професійній роботі. Хоча шереху він наробив багато, навіть мені довелось на Красній площі із зброєю сидіти в засаді з боку собору Василія Блаженного.

- Бачив у газеті.

- Мене? - здивувався майор Бузина.

- Ні, знімок Красної площі з собором Василія Блаженного і Мавзолеєм Володимира Ілліча Леніна. - Обличчя у Йосипа Швайки стало зосередженим і замріяним. - Як у поета: «Це - Мавзолей… Чіткі квадрати плит - // Недоторканної тиші оборона. // І древнього майдану вільний плин, // І сонця августійшого корона… // Траплялося, сховавшися в собі, // Сюди вкрадався і одвертий недруг, // Аби уздріть прочан із диких нетрів, // Що набивають в молитвах лоби».

- Ти диви! Мені слово в слово саме так розповідав підполковник Мусоргський, який охороняє Красну площу від недругів, про лоби і прочан, тільки верлібром. Ми з ним гуртом і перешкодили скоєнню намірів ворошиловградського терориста. А чи не передбачив ти, що аналогічна ситуація може виникнути і в твоєму колгоспі? Чи не почне той, хто прочитає Леніна, шукати дорогу до його Мавзолею в столиці нашої з тобою Батьківщини для вчинення диверсійного акту? Як пише поет, якого ти щойно процитував, - «одвертий недруг»?

- Чому ж не може? Гіпотетично така ситуація може виникнути у будь-якому колгоспі, а не тільки в нашому. Йде жорстока ідеологічна боротьба, як пише поет, не в кожного нашого громадянина, незалежно якого - робітника, селянина, чи навіть інтелігента при всій його вченості, я не побоюсь цього слова, свідомість відповідає потрібному рівню вимог будівника комунізму. Звернемося до Леніна, у Леніна є все, лише правильно його тра’ тлумачити.

Йосип Швайка підійшов у куток, розкрив том Леніна і, поперегортавши кілька сторінок, прочитав:

- «Не зрозуміти навіть тепер, що йде в Росії (і в усьому світі починається чи вистигає) громадянська війна пролетаріату з буржуазією, міг би лише круглий ідіот. Ніколи не бувало і ніколи не може бути такої класової боротьби, коли б частина передового класу не залишалась на боці реакції. І те ж стосується до громадянської війни. Частина відсталих робітників неминуче допомагає - на більш чи менш короткий час - буржуазії. Цим захищати свій перехід на бік буржуазії можуть лише мерзотники. Не бачачи цього історичного факту, звинувачуючи комуністів у розколі, Каутський у тисячний раз доводить свою роль лакея буржуазії».

Швайка закрив книгу.

- Зметикував, на що натякає Володимир Ілліч? В процесі класової боротьби можуть і серед передового класу з’явитися дурні, які стають лакеями буржуазії на чолі з Каутським. Хоча селянство і не є авангардом, та все ж прошкує услід за авангардом і є підпорою авангарду, тому і серед нього можуть з’явитися дурні. Навіть серед інтелігенції, я не побоюсь цього слова, у цьому прошаркові можуть на певному етапі руху з’явитися дурні, чи як їх правильно назвав Володимир Ілліч - круглі ідіоти. Але в нашому колгоспі ідіотів немає, ні круглих, ні квадратних. Ти закусюй, тому що такі дискусії на голодний шлунок, як казав кухар-окультист Юрайда, не сприяють трансцендентальному озмисленню явищ і фактів оточуючої дійсності, - застеріг Йосип Швайка, підсовуючи до майора Бузини тарелі з наїдками. - Ти читав безсмертний ленінський твір «Цінні визнання Питирима Сорокіна»?

- Читав.

- Тим паче. - Швайка заплющив очі і напам’ять продекламував: - «Вся річ у тому, щоб не задовольнятися тим умінням, яке виробив у нас колишній наш досвід, а йти неодмінно далі, здобуватись неодмінно більшого, переходити неодмінно від легших задач до важчих. Без цього ніякий прогрес неможливий, неможливий і прогрес у соціалістичному будівництві».

Розплющивши очі, Йосип Швайка намазав паштетом великий шмат хліба, розрізав навпіл, підсунув половину майору Бузині, наштрикнув на виделку кілька кружальців ковбаси, поклав до рота, прожував разом з хлібом і продовжив:

- У нашому колгоспі, загалом, дурнів і ідіотів немає. Загалом, немає і лакеїв буржуазії, себто прибічників ревізіоніста Каутського. Зачекай, один виняток є. Живе в нашому селі приблудний кацап з бородою, як у боярина Бутурліна, який колись з нашим Богданом Хмелем вів перемовини про дружбу, і вони понапивались. Він - з москалів, якимсь чином опинився у нашому селі і пристав у прийми до нашої Химки Анощиної. Каже, що колись провчився чотири курси на філософському факультеті Московського державного університету імені Ломоносова. На п’ятому курсі запитав професора під час семінару: «Сажіть, будь ласка, професоре, чому є щось, а не ніщо?» Професор відповіді не знав, проте доповів, куди слід. Там, куди він доповів, відповідь знайшли, тому він вирішив університет імені Михайла Васильовича…

- Колишнього спудея Києво-Могилянської академії, - підказав майор Бузина, жуючи приготовлені Швайкою наїдки.

- Слушне зауваження. Тому-то він вирішив університет імені колишнього спудея Києво-Могилянської академії Михайла Васильовича добровільно-вимушено покинути. Видко, той новітній спудей під час навчання в університеті «Цінні визнання Питирима Сорокіна» уважно не прочитав і погляди кухаря-окультиста Юрайди про зв’язок шлунку з трансцендентальним мисленням не вивчав, а гаяв час на на дурниці, тому і ставив дурні запитання. Химка його називає Адольф Дегейтер ¹³⁾ за те, що уміє грати на балайці, - з балалайкою він до неї і пристав, тим, либонь, і полонив її серце. Кацап заперечує, каже, що, якщо називати його Дежейтером, то тоді вже П’єром, а не Адольфом, але він не Дежейтер, а Гайдеггер ¹⁴⁾, і звуть його Мартин.

- Чи не може бути іноземним розвідником-нелегалом - цей приблудний Мартин? - професійно поцікавився майор Бузина.

- Ні, чистий філософ. У нас в селі КДБ немає, є дільничий інспектор міліції. Дільничий в селі кожну людину тримає на прицілі, тим паче, якщо вона приблудна. Він перевірив паспорт цього «Мартина». По паспорту сей приблудний кацап - Михайло Михайлович Наришкін, народився на Псковщині, у віці від 17 до 22 років мав тимчасову прописку у Москві, потім повернувся у свою дєрєвню. Дєрєвня - це коли немає церкви. У нас село, колись була церква, тепер там сільський клуб, церкви немає, бабусі їздять молитися і святити паски у райцентр. Дільничий зробив запит до паспортного столу в РВВС, на території якого міститься дєрєвня. Звідти прислали фотографію по формі номер шість. Ніс, вуха, розріз очей - все збігається. Лиш без бороди. Повідомили, що пас череду, поки в дєрєвні не стало корів. Тоді й бороду відпустив. Дільничий мені показував той знімок. Ні, не шпигун - чистий кацап і філософ з бородою. Химка мене питала, хто такий Гайдеггер, Дегейтера вона знає, а Гайдеггера - ні, я їй розказав. Напевне, і таких дурнів, як наш канап, серед шпигунів не буває, про що я тобі й розказую.

- З нашої практики можна зробити вислід, що буває, - заперечив майор Бузина.

- Можливо, - не став сперечатись Йосип Швайка, - я розказую про нашого приймака. Химка у нас завідує пунктом штучного осіменіння корів, план виконує на 134 відсотки.

- Як можна на осіменінні перевиконувати план більше, ніж на сто відсотків?

- Бувають випадки, коли корови народжують по двоє телят. Наришкін найнявся у неї пасти цапа - такий вид використання найманої праці законодавством на селі дозволяється. Водночас, Наришкіна можна вважати, якщо не представником буржуазії, то лакеєм - це точно, оскільки громадсько-корисним трудом він охоплений посередньо, а Химку якимось чином теж можна віднести до буржуазії, оскільки має у приватній власності цапа, якого використовує для отримання прибутку. До Химчиного цапа люди в разі потреби приводять своїх кіз для злучки, за цапа Химка бере гроші, частину тих грошей вона один раз на тиждень виділяє Наришкіну, якщо є виручка. Він зі своїми обов’язками справляється.

- На скільки відсотків?

- Кози відносяться до приватного сектору, тому статистику веде відповідний відділ районного управління сільського господарства, а не колгосп. Химка загалом до свого кацапа претензій немає, до того ж, перед Наришкіним до неї уже приставали три чоловіки в прийми, теж не наші, з навколишніх сіл, проте не кацапи, вони довго не затримувалися, оскільки не могли найти спільної мови з Химчиним цапом, і Химка їх проганяла, а кацап знайшов знайшов із Химчиним цапом спільну мову. Видко, були й інші причини, точно не знаю. Вранці, перед тим, як гнати цапа на пашу, він регулярно звертається до нього: «Вставай, проклятьєм заклєймьонний!», і цап не комизиться, а попередніх Химчиних чоловіків не слухався, були навіть випадки, коли цап вдавався до фізичного опору. І тут є ще одна цікава деталь, послухай, тобі, як працівникові органів державної безпеки, буде цікаво. В неділю райспоживспілка привозить у наше село бочку з пивом. Народ збирається коло бочки. Приходить і Химчин приймак з її цапом. Так от, сей гомо кацапієнс Михайло Наришкін, він же Мартин Гайдеггер, теж п’є пиво. Тільки не з сушеними лящами чи вареними раками, як усі нормальні люди, а з дустом.

- З дустом? Це ж особливо небезпечний препарат, внесений до списку Міжнародної конвенції про заборону розповсюдження хімічної та іншої зброї масового знищення, - обурився Олексій Григорович. - А також Міжнародної організації захисту тварин «Інтерненшл асоціейшн ін діфенз оф анімальз», яка не допускає застосування цієї отрути навіть для труїння щурів, вважаючи сей засіб антигуманним.

- Я ж і кажу, що тобі, як працівникові органів КДБ, буде цікаво. А він, друже, плювати хотів на твою конвенцію і міжнародну організацію! До того ж я не впевнений, що Радянський Союз приєднався до тих конвенцій і заборон, вбачаючи в них намір підірвати військову могутність нашої держави і поставити її обеззброєною перед лицем всесвітнього імперіалізму. Хоча, напевно, ти й правий, у нашій ветлікарні дуст уже не продають. І все таки Наришкін якісь його залишки дістав у наших районних крисойобів, перепрошу, наших щуробоїв, чи, може, з собою гамузом із балалайкою чи в балалайці привіз, полишаючи свою історичну батьківщину. І плює на міжнародні заборони і забобони. Наллє у півлітрову банку пива, сипне туди дрібку дусту, розколотить і п’є. Каже: «Так міцніше, і для кишені вигідніше. З дустом я випиваю одну банку пива і вже я кум королю і сват міністру, а без дусту мені треба п’ять банок пива випить та ще й для поліровки чекушку горілки на додачу, щоб увійти в ті ж взаємини з королем та його міністром і одержати відповідь на питання: «Чому є щось, а не ніщо?» До того ж і наступного ранку не треба похмелятися - хлеснув уранці води з криниці, заграв на балалайці «Політ джмеля» Римського-Корсакова і знову цілий день пасеш цапа з джмелями в голові і музикою в душі». Дежейтера він грає зранку, а «Політ джмеля» потім. І каже, що в них, на історичній батьківщині, хто розуміється, усі так роблять. Особливо, якщо хочуть досягти вищих висот розуміння: «Чому є щось, а не ніщо?» Тільки пиво у них рідше буває, аніж у нас, чи зовсім не буває. Кацапи замість пива п’ють бражку, теж з дустом чи дифлохосом. На дріжджах роблять, а коли дріжджів немає, там вони теж, як і пиво, - в дефіциті, то заливають кип’яченою водою горох, горох починає бродить, додають ревеня, буряка і потім з цієї вінеґрети роблять бражку. Кацап розказував.

- І яка ж відповідь на питання: «Чому є щось, а не ніщо?» - ваш прийшлий кацап не поділився?

- Ні, каже: «Це абсолютна істина, ви, малороси і хахли-салоїди, її не зрозумієте». А ти б дав відповідь на це запитання: «Чому є щось, а не ніщо?»?

- Ще півстоліття тому один поважний філософ сказав: «Існує небуття всіх явищ, форм і речей»…

Йосип Швайка ляснув майора Бузину по рамену: