— Вот сволоч! Медалі у нєво! Навєрно, харашо нашево брата калатіл!…
Дав йому по пиці, зірвав медалі і сховав до кишені.
Держачи його за рам’я, вернувся з ним назад до штабу своєї частини. Полонений звернувся до козака і сказав:
— Тієї корови не ріжте, бо вона добре доїться. Слухай, козак, кажуть, що ви буцімто наші браття, але ви, як бачу, такі браття, що то один другому випускає тельбухи. Та не держи мене так міцно, не тисни, я тобі не втечу. На Кеснерці мешкав свого часу один дротяр Фуячек, а коли раз поліцай зловив його був так само за рам’я, той дав йому в ящик.
Зустрінули полк і козак завів бранця до штабу. На старшинах мерехтіло золото і срібло, яке аж хапало за очі бідного австрійського обідранця.
Якийсь грубий полковник зверещав на нього:
— Вот воєнноплєнний. Кажется, жівой язик. Как твоя фамілія?
— Мельдую послушно, що я кавалір, — відповів полонений, — і фамілії не маю. Бо ж годі паню Мюллерову зарахувати до фамілії…
Полковник поглянув здивовано на старшин і сказав:
— Дурак? Чудак?
Відтак ламаною німецькою мовою спитав:
— Твоє прізвище?…
Вояк випрямився, глянув сміливо в очі полковника і відповів голосом, що облетів степи України, всю безмежну Росію, Урал, Сибір, Кавказ, аж до Чорного моря:
— Йозеф Швейк, Прага, кнайпа «Під чашею».
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ, АБО КАРЕЛ ВАНЄК СТАВИТЬ КРАПКУ НА ПРИГОДАХ БРАВОГО ВОЯКИ ШВЕЙКА У СВІТОВІЙ ВІЙНІ
Ви, шановні читачі, перегорнули останню сторінку всесвітньо відомого роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка у світовій війні», що його письменник не встиг докінчити.
Видавництво «Кальварія» вирішило надрукувати «закінчення» цього твору, написане приятелем Я. Гашека, чеським письменником Карелом Ванєком і, таким чином, поставити крапку у пригодах Йозефа Швейка в часи Першої світової війни. К. Ванєк писав своє «закінчення» по свіжих слідах і воно було опубліковане в Чехословаччині ще в рік смерті Я. Гашека — в 1923 році. Природно, що уважний читач знайде різницю між текстом Я. Гашека і К. Ванєка, тим паче, що роман «дописувався» К. Ванєком лише на підставі догадок і припущень — як би його міг закінчити Я. Гашек, котрий не залишив ніяких чернеток і начерків подальшого розвитку сюжету. Український читач сьогодні має змогу нарешті познайомитися з цим «закінченням», оскільки воно вперше українською мовою було надруковане у Львові майже 70 років тому накладом у 1000 примірників і більше ніколи не публікувалося.
В рецензії, надрукованій ще в 30-х роках, на виставу за романом Я. Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка у світовій війні» її автор написав: «Гашек дав життя Швейку, а Швейк Гашеку — безсмертя». Ці слова перевірені і підтверджені часом.
Минуло вже понад 80 років відтоді, коли навесні 1921 року з’явилася афіша, в котрій повідомлялося про те, що з друку виходить нова книжка Я. Гашека про пригоди бравого вояки Йозефа Швейка в часи світової війни. Незабаром у Празі почали продавати першу частину цього твору, котра вийшла тоненькою брошуркою. Так народився ще один популярний герой світової літератури — бравий вояка Швейк, котрий, за влучним висловом чеського літературознавця Радко Питліка, сьогодні завоював світ.
Швейк як літературний герой у творчості Я. Гашека з’явився ще у 1911 році в циклі оповідань, опублікованих у пресі, а пізніше у книзі «Бравий вояка Швейк та інші дивовижні історії» (1912). Фігурує Швейк і в інтермедіях, написаних письменником у 1911 році разом з друзями для аматорських вистав («Фортеця», «Мона Ліза» та інші). У 1917 році у Києві Я. Гашек публікує повість «Бравий вояка Швейк у полоні». Ці твори були прологом до створення письменником образу героя, котрий знайшов своє втілення в романі, з яким ви, шановні читачі, щойно познайомилися[185]. Цей твір Я. Гашека сьогодні вийшов мільйонними накладами у перекладі багатьма мовами народів світу (як курйоз відмічу, що його фрагменти публікувалися навіть мертвою латинською мовою)[186]. Історія написання роману, перешкоди при його публікації і навіть способи розповсюдження його перших частин (їх продавав автор і його приятелі в кав’ярнях і просто на вулицях, оскільки книготорговці відмовилися брати книгу на продаж) досліджені досить детально у працях чеських літературознавців. За тоненькими брошурами публікацій перших частин з’явилися і перші книжкові видання, роман набував популярності не лише у Чехословаччині, а й за її межами. Я. Гашек не дочекався цього тріумфу: він раптово помер у невеликому містечку Ліпніце, де і був похований.
Посмертна літературна слава Я. Гашека, щаслива доля його Швейка у міжнародного читача, численні переклади твору дали могутній імпульс для створення театральних інсценізацій (в тому числі і в театрах Києва, Одеси, Львова), кінофільмів, літературних переробок і наслідувань (Л. Раковський, М. Слобідський, П. Козланюк, Ю. Смолич та ін.) і навіть для встановлення пам’ятників легендарному герою[187].
Про творчість видатного чеського сатирика і зокрема про його «Пригоди бравого вояки Швейка» схвально висловилися ще у 20–30 ті роки відомі письменники, критики, літературознавці і митці, деякі з них стверджували, що роман Я. Гашека продовжує гуманістичні традиції світової літератури, зокрема Рабле та Сервантеса. Високо поцінували творчість чеського письменника М. Андерсен Нексе, К. Чапек, Б. Брехт, Л. Франк, І. Ольбрахт, Й. Р. Бехер, Ю. Тинянов, Е. Е. Кіш, Ф. К. Шальда, В. Ванчура та інші[188]. Був серед них і чеський письменник та журналіст, а заодно і «співавтор» Я. Гашека К. Ванєк.
Не всі доброзичливо зустріли книгу Я. Гашека, деякі літератори відмовили їй взагалі називатися літературним твором[189]. Але час розсудив інакше: Йозеф Швейк і надалі тріумфально крокує по планеті.
Український читач вперше познайомився з твором Я. Гашека у 1930 році, коли його перша частина вийшла у Львові у видавництві «Луна» у перекладі Олександра Залужного (Юрія Шкрумеляка, 1895–1965). Остання частина книги побачила світ лише у 1936 році разом з додатком — «закінченням», котре написав К. Ванєк, у перекладі Миколи Зорка (Миколи Топольницького, 1898–1968). Частково цей переклад був передрукований у 1956 році у Нью-Йорку. Попри певну недовершеність перекладу, це видання дозволило українському читачеві познайомитися з основними сюжетними лініями і загальною концепцією твору Я. Гашека[190]. У 1930 році скорочений переклад «Швейка» був опублікований також у Харкові та Києві. А у 1958 році український читач отримав новий високохудожній переклад, зроблений відомим знавцем чеської літератури та перекладачем і письменником Степаном Масляком (1895–1960), який пізніше виходив неодноразово, зокрема, за редакцією та з післямовою Г. Кочура. Цей переклад і покладений в основу видання, котре пропонує читачам видавництво «Кальварія». Принагідно згадаємо, що твори Я. Гашека українською мовою перекладали Остап Вишня та інші відомі українські літератори.
Іван Лучук, редактор і упорядник книги, котру ви, шановні читачі, тримаєте у руках, пропонує не лише наново відредагований текст перекладу роману Я. Гашека, зробленого С. Масляком, а й як додаток переклад «закінчення», написаного К. Ванєком, про яке мова йшла вище.
У творчому доробку К. Ванєка є два твори, в котрих головним героєм виступає бравий вояка Швейк: це «закінчення», яке письменник написав для одного з перших видань роману Я. Гашека (1923 року) на замовлення видавця А. Синека, та роман у двох книгах, створений К. Ванєком як своєрідне «продовження» Швейківської епопеї Я. Гашека — «Пригоди бравого вояки Швейка у російському полоні та у революції» (1924). Цей твір українською мовою ніколи не видавався, існує лише російський переклад, котрий був вперше і востаннє опублікований у 1928 році. І в Чехословаччині «Швейківські» твори К. Ванєка довгий час не перевидавалися.
Літературні словники, енциклопедії та лексикони, на жаль, дають дуже скупу інформацію про Карела Ванєка, а іноді вона в них і повністю відсутня. А між тим, Карел Ванєк (1887–1933) був у 20-і і на початку 30-х років помітною постаттю в чеській журналістиці і в літературному житті загалом. Він працював репортером «миттєвого реагування» у празьких газетах і журналах («Руде право», «Ческе слово», «Кмен» та інших). Був знаний читацькому загалу своїми гострими, актуальними і оперативними репортажами, замальовками, фейлетонами, в котрих правдиво розповідав про буденне і нелегке життя «простого люду» — робітників, дрібних торгівців, ремісників тощо. Його журналістський доробок був зібраний у книжках «Скалки» (1924), «Чверть кіля скалок» (1925), «Третя книга скалок» (1927), «Останні скалки» (посмертне видання 1934 року). Заслужений успіх мала і художня проза К. Ванєка (наприклад, його книга «Корова матінки Унгрової та все, що відбувалося навколо неї», 1930). Зберігся план та чорнові фрагменти незавершеного роману К. Ванєка «Мандрівні торгівці», в якому письменник хотів змалювати життя комівояжера, яким він розпочинав і свій трудовий шлях. Проза К. Ванєка вирізнялася тонким знанням життя і соціальних проблем, мови і сленгу різних прошарків населення міста, вправним стилем, майстерністю оповіді.
Своє «закінчення» Гашеківського «Швейка» К. Ванєк завершив сценою здачі у російський полон бравого вояки. Уважний читач зверне увагу на те, що письменник намагався у «закінченні» наслідувати стилістику Я. Гашека, своєрідність структури твору свого попередника, прив’язати до Гашеківської оповіді сюжетні лінії і характеристики персонажів «закінчення», котрі були «задіяні» ще у романі Я. Гашека. Найбільшу увагу К. Ванєк приділив бравому воякові Швейку, образ якого окреслений так, що на перший погляд є майже тотожним Гашеківському персонажу. Все це є свідченням майстерності К. Ванєка у наслідуванні «еталонного тексту» Я. Гашека.
У світовій літературі можна знайти не один приклад того, що до популярних творів відомих письменників іншими авторами дописувалися «закінчення», «продовження» і т. ін. (наприклад, до творів Ч. Діккенса, І. Франка, М. Мітчелл тощо). Отже, і «закінчення» роману Я. Гашека К. Ванєком продовжує цей список. Разом з тим, читаючи це «закінчення», ми можемо спостерігати, як поступово проявляються розбіжності і у розвитку окремих сюжетних ліній, і у малюнку характерів персонажів та їх вчинків, і у мовній характеристиці, і, насамперед, у загальній концептуальній спрямованості твору. Носій головної ідеї — бравий вояка Швейк — у Гашека іронізує, глузує і сміється над всіма і навіть над самим собою. У К. Ванєка він також протистоїть безглуздій і жорстокій мілітаристській машині, війні в цілому, але на відміну від Гашеківського героя — це людина «поранена» війною, його сміх з присмаком гіркоти, його вчинкам і «подвигам» бракує безпосередности, закладеної в його характері Я. Гашеком, а відтак відсутні соковитість народного гумору і привабливість народної вдачі, так характерних для цього персонажа у змалюванні Я. Гашеком. Природно, що ці «вади» у зображенні Швейка К. Ванєком, закладені не лише різницею людської природи обох письменників, а й відмінністю їх поглядів на події, котрі вони зображали. Немалу роль в цих розбіжностях відіграє також несумірність їх літературного обдарування, а відтак і художнє відтворення сюжетних колізій в романі.
І якщо у «закінченні» ці розбіжності лише намітилися, то особливо вони стають відчутними у Ванєківських «Пригодах бравого вояки Швейка в російському полоні та революції», котрі були опубліковані празьким видавцем А.Синеком у 1924 році. Довгий час ця книга К. Ванєка не перевидавалася і лише у 1991 році після майже півстолітнього замовчування вона вийшла у видавництві «Ческословенский спісовател» з ґрунтовною післямовою чудового знавця життя і творчості Я. Гашека Р. Питліка, котрий повернув, тим самим, чеській літературі не лише призабуте ім’я К. Ванєка, а й цікавий зразок т. зв. «воєнного роману»[191].
[185] Pytlk R. Jak vznikl Svejk // Literarn mesicn k, 1983. № 2.
[186] Medlek B. Bibliografie Jaroslava Haska. Praha, 1983.
[187] Такий пам’ятник з’явився і у Львові (Див.: Високий Замок. 2002. 13 червня).
[188] Pytlk R. Svejk dobyva svet. Hradec Kralove, 1983.
[189] Пытлик Р. Ярослав Гашек и похождения бравого солдата Швейка, Прага, 1982.
[190] Лозинський І. Ярослав Гашек на Україні // Жовтень, 1983. № 4. С. 121.
[191] Pytlk R. Doslov // Vanek K. Svejk v ruskem zajet a revoluci. Praha, 1991.