— Хто іншого вчить laufschritt, той сам робить стократ schultert[99].
В кутку вагона тремтів Балоун. Під час відсутності Швейка, коли вже частина курки зварилася, він з’їв половину Швейкової порції.
Перед відходом ешелон наздогнав змішаний військовий поїзд, що складався із різних військових частин. Це були вояки, що спізнилися, або солдати із лазаретів, які наздоганяли свої частини, а також інші підозрілі типи, які поверталися з відряджень або з тюрем.
З цього поїзда зійшов також волонтер Марек, якого в свій час обвинувачували у бунті, бо він не хотів чистити клозетів. Але дивізійний суд його звільнив, слідство проти нього було припинено, і волонтер опинився тепер в штабному вагоні, щоб зголоситися до командира батальйону. Волонтер досі не належав до жодної частини, бо його переводили з однієї тюрми до іншої.
Коли капітан Заґнер побачив волонтера і прийняв від нього папери з секретною приміткою: «Politisch verdächtig. Vorsicht»[100], він не дуже зрадів, та, на щастя, капітан згадав того «клозетного генерала», який так оригінально рекомендував поповнити особовий склад батальйонним літописцем.
— Ви дуже недбайлива людина, волонтере, — сказав капітан Заґнер. — У волонтерській школі ви були справжньою карою Божою. Замість того, щоб намагатися відзначитись і заслужити якийсь чин, відповідно з вашою освітою, ви блукали з тюрми до тюрми. Ви соромите полк, волонтере. Але ви зможете виправити свою помилку, коли сумлінно будете виконувати свої обов’язки і опинитеся знову в рядах зразкових вояків. Щиро віддайте свої сили батальйонові. Ми востаннє випробуємо вас. Ви інтеліґентна молода людина і безумовно вмієте писати і стилізувати. Я ось що вам скажу. Кожен батальйон на фронті потребує когось, хто б вів хронологічний запис усіх воєнних подій, безпосередньо зв’язаних з діями батальйону на полі бою. Треба описати всі переможні походи, всі визначні героїчні хвилини, в яких батальйон буде брати участь і в яких відіграє головну і передову роль, систематично підготовляючи матеріали до історії армії. Ви мене розумієте?
— Голошу слухняно, пане капітане, розумію. Йдеться, як я зрозумів, про епізоди з життя всіх частин. Батальйон має свою історію. Полк на основі літописів своїх батальйонів пише історію полку. Полки творять історію бригади. Історія бригад — історію дивізії і так далі. Я зроблю все, що в моїх силах, пане капітане!
Волонтер Марек приклав руку до серця.
— Буду записувати з щирою любов’ю всі славні дати нашого батальйону, особливо тепер, коли наступ у повному розпалі й коли і для нашого батальйону почнуться гарячі дні і він вкриє своїми геройськими синами побойовище. Я сумлінно відзначатиму розвиток усіх подій, які мають відбутися, аби сторінки історії нашого батальйону були сповнені лаврів.
— Ви будете знаходитися при штабі батальйону, волонтере, відзначатимете, кого представлено до нагороди, і будете записувати — звичайно, згідно з нашими вказівками, ті походи, які особливо яскраво показали б надзвичайний запал і залізну дисципліну батальйону. Це не так легко, волонтере, але я сподіваюсь, що ви володієте достатньою спостережливістю і, діставши від мене певні директиви, відзначите наш батальйон серед інших частин. Я надсилаю до полку телеграму про призначення вас батальйонним історіографом. Зголосіться до фельдфебеля Ванєка з 11-ї маршової роти і скажіть, хай він влаштує вас у своєму вагоні. Там найбільше вільних місць, і перекажіть Ванєку, аби він негайно прийшов до мене. Звичайно, вас зарахуємо до штабу батальйону. Це буде оформлено наказом.
Кухар-окультист спав. Балоун, не перестаючи, тремтів, бо він вже причастився до сардинок надпоручника. Фельдфебель-рахівник Ванєк пішов до капітана Заґнера, а телеграфіст Ходоунський потайки роздобув десь на вокзалі пляшку ялівцівки, випив її і, розчулившись, заспівав:
Потім підвівся, підійшов до столу фельдфебеля-рахівника Ванєка і написав на шматку паперу великими літерами:
Капітан Заґнер розмовляв з рахунковим фельдфебелем Ванєком дуже коротко. Він лише звернув його увагу на те, що батальйонний історик волонтер Марек тимчасово перебуватиме в одному вагоні із Швейком.
— Можу вам лише сказати, що цей Марек, теє, як його, трохи підозрілий, «рolitisch verdächtig». Боже мій! Зараз у цьому немає нічого дивного: про кого так не говорять. Але це тільки здогадки. Думаю, ви мене розумієте? Я вас тільки попереджаю, коли б він почав там щось таке… ну, ви мене розумієте, одразу ж його перепиніть, аби я не мав якихось неприємностей. Просто скажете йому, хай припинить базікання, і на тому справа скінчиться. Це не значить, що вам треба бігати з усякими там дрібницями до мене. Поговоріть з ним по-дружньому. Такі товариські зауваження завжди впливають краще, ніж якісь дурні доноси. Одним словом, я не хочу нічого чути, бо… розумієте, такі речі можуть заплямувати увесь батальйон.
Отже, повернувшись до вагона, Ванєк відвів волонтера Марека вбік і сказав йому:
— Чоловіче, ви підозрілий, але це не має значення, тільки не говоріть зайвого в присутності телеграфіста Ходоунського.
Ледве він встиг це сказати, як приперся Ходоунський, упав в обійми фельдфебеля-рахівника і захлипав п’яним голосом, що мало означати спів:
— Ми ніколи одне одного не покинемо, — проквилив Ходоунський. — Тільки-но щось почую по телефону, зараз же скажу вам. Плювати мені на присягу.
Балоун в кутку злякано перехрестився і почав голосно молитися:
— Мати Божа, не відкидай моєї молитви, а милостиво її вислухай. Ради Христа небесного, допоможи мені нещасному, який волає до тебе із живою вірою, твердою надією і гарячою любов’ю в цій долині сліз і скорботи. О, царице небесна! Заступися за мене, аби я до кінця життя свого залишився під Божою опікою, під твоєю охороною.
Благословенна Діва Марія дійсно промовила за нього добре слово, бо за хвилину волонтер витягнув із свого бувалого наплічника кілька коробочок сардинок і кожному дав по одній.
Балоун сміливо відчинив валізку надпоручника Лукаша і поклав туди сардинки, що немов з неба впали.
Однак коли незабаром усі відкрили коробочки і з насолодою почали їсти, на Балоуна знову найшла спокуса, він витягнув із валізки сардинки, відчинив їх і жадібно умилигав.
І ось тут благословенна і найсолодша Діва Марія від нього відвернулася, бо саме коли він допивав з бляшанки олію, перед вагоном з’явився батальйонний ординарець Матушич і загорлав:
— Балоуне, принеси своєму оберлейтенантові сардинки.
— Ну й буде мордобиття, — сказав фельдфебель Ванєк.
— З порожніми руками ти краще туди й не потикайся, — порадив Швейк. — Візьми з собою принаймні хоч п’ять порожніх бляшанок.
— Що ви, власне, зробили, що вас так Бог карає? — запитав волонтер. — На вашому минулому, певно, тяжіє якийсь великий гріх. Чи не вчинили ви святотатства, з’ївши у свого парафіяльного отця шинку з комина? А може, видудлили з його пивниці церковне вино? Чого доброго, ви ще хлопцем лазили по грушки до попівського саду?
Балоун, сповнений безнадійності, журливо махнув рукою. Його несамовитий вигляд змученої людини начебто промовляв: «Коли вже настане кінець моїм стражданням?»
— Ось воно що, — здогадався волонтер, немов почувши зойк нещасного Балоуна. — Ви, друже, втратили зв’язок з Господом Богом. Ви не вмієте вблагати Господа Бога, аби він якнайшвидше забрав вас з цього світу.
[99] Бігом марш. На плече (нім.).
[100] Політично неблагонадійний. Обережно (нім.).