Пластусів щоденник: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

А ляльки видряпались на горщик — і стук! стук! — у кактус.

— Хто тут живе?

Ой! Покололися, зняли страшенний вереск і скотилися на парту. А одна лялька наштрикнулася на шпичку і повисла на кактусі.

Тося швиденько віднесла кактус на вікно.

Входить вчителька, бачить — на вікні зелено, весело — як у травні!

— Ой! Скільки квітів! Які гарні! Примулка цвіте… Що це?

І кактус цвіте?

Підходить вчителька ближче, а то на кактусі не квітка, а лялька з ниток!

Увесь клас аж трусився від сміху.

А лялька з ниток мало не згоріла від сорому і повернулась до нас тиха-тихенька, я їй таки показав носа, щоб не лізла, куди не просять.

А потім вчителька сказала, що мало принести квітів, треба ще доглядати за ними, як за дітьми. Треба пил витирати з листочків і збризкувати квіти водою. І треба ще вистругати драбинки, щоб їм було на що спиратися, і лопатки, щоб землю перекопувати.

Але доглядати за квітами всі зразу не можуть, треба при значити чергових, бо в чергових по класу і так багато роботи.

Ми одностайно вирішили, що у нас будуть чергові квітникарі. Треба їм дати якусь відзнаку. Але яку?

Одні пропонували червоні квітки, інші — бантик, а Валерка гукнула:

— Ляльку з ниток — вона ж любить квіти!

Це всім сподобалось. Навіть хлопці почали казати, що теж хоч\ть бути квітникарями і носити, як відзнаку, вовняну ляльку.

Вчителька відразу призначила черговим Адріана, що приніс кактус. Вона приколола йому на груди найменшу лялечку з ниток.

Всі діти йому заздрили.

І ще пригода небувала як наша Тося чергувала

Сьогодні Тося та Яся чергові в класі.

Чергувати дуже приємно. Тільки-но закінчується урок, вони гукають, щоб усі виходили в коридор. А коли в класі нікого немає, то Яся і Тося відчиняють вікна, підмітають підлогу і ретельно витирають дошку, а Адріан поливає квіти.

Я обійшов з Тосею увесь клас, щоб перевірити, чи все до ладу. Скрізь було чисто.

Ой! Але що це під партою у Бронека і Антека? Там — і лушпиння з насіння, і шкаралупа з яєць, і стріли, і паперові кульки! А на лавці були намальовані хлопець, миша, щур і написано: «Пан Антоній аж упрів, ловить мишок і щурів».

Довелось Тосі взяти свою гумку-мишку і витирати цей напис, інакше вчителька страшенно розгнівалася б на хлопців.

Якби усі отак пустували, то клас був би схожий на смітник!

Тося усе підмела і викинула в кошик, а паперові стріли позбирала і сховала Бронекові в парту.

Тільки-но задзвенів дзвоник — біжить Бронек до своєї парти й верещить:

— Тосько, де мої стріли? Гляньте на неї, забрала мої стріли!

А Тося каже, що вони у нього в парті.

Тоді Бронек почав її перекривляти: