Тісту — хлопчик з чарівними пальцями: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Не такий, як усі-і-і! Тісту не такий, як усі-і-і!.

Отже клопіт проник і до кімнати Тісту.

«Що зі мною трапилося?» — спитав себе хлопчик. Зарився лицем у подушку, але заснути не міг. Це ж треба — спати в класі па уроках і не спати у власному ліжку!

А тим часом куховарка Амелі бурмотіла, розпалюючи плиту:

— Наш Тісту не такий, як усі? Чн таке чувано? В нього дві руки, дві ноги… То чого ж?..

А тим часом служник Каролюс, завзято глянсуючи поруччя, приказував:

— Наш Тісту не такий, як усі! Нехай це хтось мені скаже, авжеж, мені!

Каролюс розмовляв з ледь помітним іноземннм акцентом.

Конюхи й жокеї в стайні шепотіли:

— Не такий, як усі, наш любий хлопчик… Невже це правда?

А що коні здатні прилучатися до турбот людей, то восьмеро чистокровок і собі нервували — билися в перегородки, натягали повіддя. На чубчику Красуні-Кобилиці посивіли три волосини.

Тільки поні Гімнаст жував собі сіно, анітрохи не хвилюючися.

І всі, геть усі питали себе: що ж тепер буде з Тісту?

Але, як ви самі розумієте, найдужче клопоталися тим батько й мати Тісту.

Батько зачісувався перед дзеркалом, але не відчував при цьому звичної втіхи.

Мати зронила сльозу в каву з молоком.

— Коли він спить на уроках — як же його вчити? — мовила вона до чоловіка.

— Неуважність не може бути невиліковною хворобою, — відповів той.

— В усякому разі бронхіт небезпечніший, ніж задумливість, — докинула мати.

— Але ж Тісту повинен вирости мужчиною! — сказав батько.

Вони якийсь час посиділи мовчки. «Що робити, що робити?» — думав кожен.

Батько був чоловік розумний та рішучий. Адже керівництво гарматним заводом гартує душу. До того, він дуже любив сина.

— О! Я придумав! — заявив він трохи згодом. — Тісту не може вчитися в школі — отже, до школи він більше не піде! Його присипляють книги — не треба книг! Ми винайдемо для нього нову систему навчання, раз він не такий, як усі діти. Він навчатиметься, розглядаючи зблизька предмети та явища, що їх має знати. Йому покажуть каміння, сади, поля; розкажуть, як живе місто, як діє завод. Життя — найкраща школа! І ми скоро побачимо, які будуть наслідки!

Мати дуже зраділа, почувши батькові слова. Вона навіть пожалкувала, що не має більше дітей, яких можна було б навчати за цією чудовою системою.

Тісту, любий, тобі пощастило! Не треба більше наспіх ковтати бутерброди, тягти на спині ранця, сідати за парту, на яку хилиться голова, носити в щоденнику нулі. Для тебе починається нове життя…

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Тісту надів свого солом’яного брилика й зібрався йти в сад.

Це була перша проба нової системи. Батько розважив, що треба починати саме із саду. Урок у саду — то, власне, розповідь про землю, ту землю, по якій ми ходимо, яка дає нам овочі, фрукти, трави, що ними годуємо тварин аж доти, доки вони виростуть і доки їх самих з’їмо…

— Земля, — заявив батько, — основа всього.

«Хоч би знову мені не заснути!» — думав Тісту по дорозі.