— Так, мій добрий Неде, — відповів Консель, — але майте на увазі, що, довідавшися про це, ви ще нічого не взнали, бо родини поділяються на роди, підроди, види, різновидності… [43]
— От, друже Консель, кілька різновидностей, — сказав гарпунник, повернувшись до вікна в стіні.
— Так, риби! — вигукнув Консель. — Справді, можна подумати, що стоїш перед акваріумом.
— Ні, - відповів я, — бо акваріум — тільки клітка а ці риби вільні, як птахи в повітрі.
— Ну, друже Консель, називайте ж їх, називайте! — просив Нед Ленд.
— Ні, - відмовився Консель, — я на це не спроможний. За цим зверніться до мого пана.
І справді, добрий хлопець, завзятий класифікатор, не був, проте, натуралістом, і я не знаю, чи зумів би він відрізнити тунця від пузанка. Одним словом, він був повною протилежністю канадця, який не вагаючись називав усіх риб.
— Це спинорог, — сказав я.
— Спинорог китайський, — додав Нед Ленд.
— Рід спинорогів, родина твердошкірих, ряд міцно-щелепних, — прошепотів Консель.
Справді, Консель і Нед Ленд удвох склали б одного доброго натураліста.
Канадець не помилився. Багато спинорогів, з сплющеними тілами, з зернистою шкірою, озброєних шипом на спинному плавці, гралися навколо “Наутілуса”, ворушачи чотирма рядами колючок, що стирчали по обидва боки хвоста. Немає нічого прекраснішого за їхню шкіру, сіру на спині, білу на череві, золотисті цятки якої сяяли у воді. Між ними звивалися скати, як скатертини, що розвівалися на вітрі. Серед них, я, на превелику мою радість, помітив китайського ската з жовтуватою спиною, ніжно-рожевим черевом і трьома шипами над оком. Вид рідкісний і навіть викликав сумнів щодо свого існування в часи Ласепеда, який бачив їх тільки в одній збірці японських малюнків.
Протягом двох годин ціла підводна армія супроводжувала “Наутілус”. Серед риб, що грались і швидко рухалися, суперничаючи одна з одною в красі, блиску і швидкості, я розрізнив зеленого губана, красиву султанку з подвійною чорною смугою на спині, кольбеня з заокругленим хвостом, білого з фіолетовими плямами на спині японського тунця, чудового представника родини макрелей з голубим тілом і сріблястою головою, блискучих лазуровиків, сама назва яких заміняє цілий опис, спар рубчастих, з плавцями, що переливаються голубим і жовтим, спар смугастих, з чорною смугою на хвостовому плавці і спар поясних, витончено облямованих шістьма поясами, трубкоротих з ротом на зразок флейти, або морських бекасів, що іноді бувають завдовжки з цілий метр, японських саламандр, мурен їжакових, довгих двометрових зміїв з маленькими жвавими очицями та широким ротом, повним зубів, і т. д.
Наше захоплення все зростало, вигуки не припинялися. Нед називав риб, Консель класифікував їх, а мене вражала жвавість їхніх рухів і краса форм. Ніколи ще не доводилося мені бачити цих істот, живих і вільних, в їхній природній стихії.
Я не перераховуватиму всіх різновидностей, що промайнули перед нашими здивованими очима, всю колекцію риб Японського і Китайського морів. Риб було значно більше, ніж птахів у повітрі, і вони стікалися до “Наутілуса”, притягувані, напевне, блиском електричного світла.
Раптом салон освітився. Залізні віконниці засунулися. Чаруюче видіння зникло. Але довго ще я був заглиблений у мрії, аж поки мій погляд не зупинився на приладах, що висіли на стінах. Компас, як і раніше, показував напрям на північний схід, манометр — тиск у п’ять атмосфер, що відповідав глибині п’ятдесят метрів, а електричний лаг — швидкість п’ятнадцять миль на годину.
Я чекав капітана Немо, але він не з’являвся. Годинник показував п’яту годину.
Нед Ленд і Консель пішли до своєї каюти. Я теж повернувся до себе. Обід чекав мене на столі. Він складався з супу, приготовленого з найсмачніших черепах, з султанки, печінка якої, приготовлена окремо, була найкращою стравою, і, нарешті, філе з м’яса риби їжака, яке здалося мені смачнішим за лососину.
Вечір я провів за читанням, писанням і в роздумах. Потім, коли сон почав долати мене, я простягся на ліжку і міцно заснув, у той час як “Наутілус” ковзав по швидкій течії “Чорної ріки”.
РОЗДІЛ XV
Письмове запрошення
Наступного дня, 9 листопада, я прокинувся лише після дванадцятигодинного сну. Консель прийшов за своєю звичкою довідатися, “як пан провів ніч”, і запропонувати свої послуги. Він залишив свого друга-канадця сплячим так міцно, ніби той усе своє життя нічого іншого і не робив.
Я дав Конселю можливість базікати скільки йому завгодно і майже не відповідав йому. Мене непокоїла відсутність капітана Немо на вчорашньому видовищі, і я сподівався побачити його сьогодні.
Я одяг свій костюм з бісусової тканини. Його вигляд уже не раз викликав зауваження з боку Конселя. Я сказав йому, що він виготовлений з шовковистих і лискучих волокон, якими прикріплюються до скель пінни, рід молюсків, що у великій кількості зустрічаються на берегах Середземного моря. Колись із них виготовляли прекрасні тканини, панчохи, рукавички, що були водночас і дуже м’які і дуже теплі. Отже, екіпаж “Наутілуса” міг одягатися своїм коштом, не відчуваючи потреби ні в бавовні, ні в овечій шерсті, ні в шовковичних черв’яках.
Одягшись, я пішов у великий салон. Він був пустий.
Я поринув у вивчення скарбів конхіології, зібраних у вітринах; рився в гербаріях, заповнених найрідкіснішими морськими рослинами, які, хоч і були засушені, зберегли, проте, свій чудовий колір. Між коштовними водоростями знаходилися кільчасті кладостефи, падіни, каулерпи, схожі на виноградне листя, ніжні цералії яскраво-червоного кольору, віялоподібні агари, грибовики, які схожі на дуже плоскі гриби і яких надто довго зараховували до зоофітів, нарешті ряд різноманітних водоростей.
Минув цілий день, і я не мав честі побачити капітана Немо. Віконниці салону не відчинялися. Можливо, не хотіли, щоб ми пересичувалися видовищем прекрасних речей.
“Наутілус”, як і раніше, йшов на схід-північ-схід з швидкістю двадцять миль на годину на глибині п’ятдесяти-шістдесяти метрів.
Наступний день, 10 листопада, я провів теж у повній самотності. Я не бачив нікого з екіпажу. Нед і Консель були більшу частину дня зі мною. Вони дивувалися з незрозумілої відсутності капітана. Може, ця дивна людина захворіла? Може, вона змінила свої плани по відношенню до нас?
А втім, як зауважив Консель, ми користувалися повною волею, нас смачно і щедро годували. Наш хазяїн не порушував укладеної умови. Отже, ми не могли скаржитися. До того ж винятковість нашого становища давала нам такі багаті можливості, що ми не мали підстав докоряти капітанові.
[43] Тепер класифікація риб, яку дає Ж. Верн, уже застаріла і змінена, а саме: круглороті риби, до яких належить мінога, зовсім вилучені з класу риб у самостійний клас; а клас риб поділяється на підкласи: 1) поперечноротих, куди належать акули і скати; 2) хімерових; 3) кістковоскелетних, куди входять ряд осетрових риб і ряд справжніх костистих, а цей останній поділяється на підряди відкритопухиревих, м’якоперих, твердоперих, щільнощелепних, зрощенощелепних і пучкозяберних; 4-й підклас складають двоякодихаючі риби.