Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Звісно, не було. Ти, певно, знаєш, що, приймаючи захист, ти маєш змиритися і з деякими його наслідками.

— Якими наслідками? Дерг завагався.

— Захист спричиняє потребу в подальшому захисті. Це універсальна стала.

— Поясни докладніше, — попросив я здивовано.

— До зустрічі зі мною ти був таким, як усі, і ризикував так, як і всі інші. Але після моєї появи твоє безпосереднє середовище змінилося. І твоє становище в ньому теж змінилося.

— Змінилося? Чому?

— Тому що в ньому з'явився я. Ти певною мірою став частиною мого оточення, а я — твого. І до того ж усім відомо, що, уникаючи однієї небезпеки, ти відкриваєш шлях іншій.

— Ти хочеш сказати, — дуже повільно вимовив я, — що ризик збільшився через твою допомогу?

— Це було неминуче, — зітхнув він.

У той момент я з радістю задушив би дерга, якби він не був невидимим і невідчутним. Мене охопила лють від того, що цей позаземний шахрай мене ошукав.

— Гаразд, — сказав я, опановуючи себе. — Дякую за все. Побачимося на Марсі, чи де ти там живеш.

— Ти більше не хочеш мого захисту?

— Ти вгадав. Тільки не грюкай дверима, як виходитимеш.

— Але що я зробив не так? — щиро здивувався дерг. -Так, ризик для твого життя зріс, але що з того? Честь і хвала тому, хто зустрічає небезпеку віч-на-віч і перемагає її. Що сильніша загроза, то більша радість від порятунку.

Тоді я вперше зрозумів, наскільки чужим є цей чужинець.

— Мене це не влаштовує, — сказав я. — Забирайся.

— Ризик для тебе зріс, — заперечив дерг, — але моя здатність до передбачення більш ніж достатня, щоб дати йому раду. Я щасливий, що маю змогу запобігати небезпеці. І я, як і раніше, можу бути корисним, захищаючи тебе.

Я похитав головою.

— Я знаю, що буде потім. Ризик для мене дедалі збільшуватиметься, адже так?

— Зовсім ні. Стосовно нещасних випадків ти вже досяг кількісного насичення.

— Що це означає?

— Це означає, що подальшого збільшення кількості нещасних випадків, яких тобі варто уникати, не буде.

— Чудово. А тепер зроби мені ласку, вшивайся звідси.

— Але ж я пояснив...

— Звісно, ніякого збільшення, лише ті самі небезпеки. Послухай, якщо ти даси мені спокій, моє середовище повернеться до первісного стану. Адже так? А разом з ним і рівень ризику?

— Зрештою, так, — погодився дерг. — Якщо ти доживеш до цього моменту.

— Я спробую.

Якийсь час дерг помовчав і, нарешті, вимовив:

— Ти вже не можеш обходитися без мене. Завтра...

— Нічого не кажи. Я буду уникати нещасних випадків сам.