Гаррі Поттер і келих вогню: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Однак Гаррі, Рон і Герміона не переставали розпитувати, тож нарешті Фред не витримав:

- Ну, добре, добре, якщо вам так цікаво... то був Лудо Беґмен.

- Беґмен? - Гаррі аж підскочив. - Ви хочете сказати, що він був причетний до...

- Та ні, - насуплено сказав Джордж. - Аж ніяк. Він Лудко-дурко. Йому не вистачило б кебети.

- То що тоді? - запитав Рон.

Фред якусь мить помовчав, і тоді промовив:

- Пам'ятаєте, як ми побилися з ним об заклад на Кубку світу з квідичу? Про те, що виграє Ірландія, але Крум зловить снича?

- Так, - підвердили Рон та Гаррі.

- Той бовдур заплатив нам золотом леприконів, яке розкидали ірландські талісмани.

- І що?

- А те, - буркнув Фред, - що воно зникло! На ранок золота мов і не було!

- Але... це, мабуть, випадково? - спитала Герміона.

Джордж гірко засміявся.

- Авжеж, спершу і ми так думали. Вирішили, що коли йому напишемо й повідомимо про помилку, то він її виправить. Але він нічого не робив. Не звертав уваги на наші листи. Ми намагалися поговорити з ним про це у Гоґвортсі, та він завжди вигадував якісь причини, щоб від нас відкараскатися.

- Врешті-решт він розізлився, - докинув Фред. - Сказав, що ми ще замолоді, щоб грати в азартні ігри, і що він нічого нам не дасть.

- І тоді ми попросили, щоб він хоч віддав наші гроші, - підхопив Джордж.

- Він не міг відмовити! - вигукнула Герміона.

- Ще й як зміг! - буркнув Фред.

- Але ж то були всі ваші заначки! - не вірив Рон.

- Не нагадуй мені про це, - сказав Джордж. - Врешті-решт ми з'ясували, що й до чого. Беґмен так само не повертав гроші батькові Лі Джордана. Виявилося, що він вляпався в халепу з ґоблінами. Він позичив у них купу грошви. Банда ґоблінів підстерегла його в лісі після матчу на Кубку світу і забрала все золото, яке було при ньому, - але цього не вистачило, щоб покрити всі борги. Ґобліни гналися за ним аж до Гоґвортсу. Він робив ставки в азартних іграх і процвиндрив геть усе. Не мав більше чим бряжчати в кишенях. І знаєте, як цей ідіот вирішив розплатитися з ґоблінами?

- Як? - запитав Гаррі.

- Він зробив ставку на тебе, - сказав Фред. - Поставив велику суму, що ти виграєш турнір. А грав він з ґоблінами.

- То он чому він весь час намагався допомогти мені виграти! - зрозумів Гаррі. - Що ж, я виграв - тепер він поверне вам ваше золото!

- Нє-а, - заперечно похитав головою Джордж. - Ґобліни грали так само підступно, як і він. Вони сказали, що ви з Діґорі розділили перемогу, а Беґмен ставив, що виграєш ти сам. Тому Беґменові довелося тікати. Він змився відразу після третього завдання. - Джордж глибоко зітхнув і знову почав роздавати карти.

Решта подорожі минула доволі приємно. Гаррі волів би, щоб вона тривала ціле літо, щоб потяг ніколи не доїхав до Кінґс-Кросу... але ж він цього року відчув на власному досвіді, що час, на жаль, не сповільнюється, коли попереду чекає щось неприємне. Тож Гоґвортський експрес прибув на платформу дев'ять і три чверті надто швидко. Потяг наповнився галасом і метушнею, учні почали вивантажувати речі й виходити самі. Рон та Герміона, тягнучи свої валізи, перелізли через Мелфоя, Креба та Ґойла.

Але Гаррі не поспішав.

- Фред, Джордж! Почекайте!

Близнюки озирнулися. Гаррі відчинив валізу і вийняв свій приз.

- Беріть, - він тицьнув торбу Джорджеві в руки.

- Що? - здивувався Фред.