Африка, сни: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Свирид Опанасович(тупо): Як слони.

Свирид Опанасович роздмухує вогонь і ставить казан із драконом у піч.

Африкан Свиридович(в’їдливо): Але ж клопи малі, мандавошки іщьо меньші, я вже не кажу про пацюків, самі обичні пацюки. Мій тато, як був малий, з ними грався. А щас піди, пограйся, кожен пацюк, як Б-52! Дракони аж всцикаються…

Соломон Самсонович: Кстаті, яка в них середня швидкість?

Африкан Свиридович: Хуй його зна, знаю тіки, шо як летить, не видно. А дракони катостро­фічно поменшали, так шо тут і Дарвін ваш не просцить собі хуя, не те шо ми з вами.

Соломон Самсонович: А хулі ми, рядові аспіранти, наше діло — кал.

Африкан Свиридович: Ну, нє скажитє, Соломон Самсонович, наша праця прекрасна, і она нужна людям.

Соломон Самсонович(з тонкою іронією): Осо­бєнно таким, як Валька. Це ж ваш інститут її розробляв?

Африкан Свиридович: Інтєрєсно, шо ви імєєтє против Вальки? Нормальна внучка нормального дєдушкі.

Соломон Самсонович: При чьом здєсь дєдушка? Ви лучше спитайте, хто її мама? Признайтєсь, мама була ваша — лабораторна?

Валька(гордо): Мама була дика.

Африкан Свиридович(запопадливо регоче): От бачите, а ви іще обіжаєтє, самі ви лабораторний! Я за Вальчиною мамой добряче погасав по джунглях, а она, в свою чергу, мене харашо покусала. Сама запальна, кров гаряча. Азія!

Соломон Самсонович: Ну, харашо, ну з Валькой ясно. От ви, практік, розкажіть, а якщо обізяною буде мужчіна, а женщіна буде обична, шо тагда?

Африкан Свиридович: Всьо буде навпаки, плод буде схож на людину, але з інтєлєктом обізяни. Пєрвий закон Менделя, але це тупіковий хід, у нас навіть завалили дісєртацію одного мудака.

Соломон Самсонович: Ну навіщо так жорстоко? Були б гарні обізянки.

Африкан Свиридович: Їх нема чого прикрашать, вони і так гарні. Подивіться на Вальку, бачте, які в неї зуби, а у вас?

Соломон Самсонович: Хулі зуби, зуби вставить можна, але я їбати б її не став, хіба шо п’яний…

Валька(ображено): А я тобі, дураку, і трєзвому б не дала! Ходить цілий день весь в гамні і шо-то вообража. Йобарь найшовся!

Свирид Опанасович: Валька, не пизди, коли старші балакають!

Валька: А чого вони обзиваються?

Африкан Свиридович: От ви напрасно питаєтєсь, Соломон Самсонович, найті у Вальці якусь естетику, отталківаясь от антропоморфності.

Соломон Самсонович: Ви говорітє понятнєй, Африкан Свиридович.

Африкан Свиридович: Ну от смотрітє, от ви говорітє, шо Валька некрасіва, а лєбєдь красівий?

Соломон Самсонович: Красівий.

Африкан Свиридович: А от давайте, шоб у вас була така шия, як у лєбєдя, отакі лапи красні і пір’я кругом, тоже красіво, а? Шо мовчите, скуштували хуя? Так і остальноє: лєбєдь красівий, як лєбєдь, а обізяна, как обізяна. Хулі не ясно?

Соломон Самсонович: А ніхуя!.. Ну просто ін­стітут красоти!

Валька(пиздить Джека, який з гарчанням доїда голову дракона): Ану, діду, скажіть йому, шоб Мурзіку лишив. Мурзік, киць-киць-киць!..

Голос Мурзіка з сіней: Я січас…

Входить Мурзік, здоровенний сибірський котяра з шерстю, вусами і всім, чим положено. Від звичайного кота Мурзік відрізняється тіки розмірами, саблезубістю і гарним баритоном. Обидва дослідника при виді Мурзіка машинально встають, як це роблять не маючі гідності подчиньонні при виді начальника.

Мурзік(лагідно, але дещо зверхньо): Сідітє, сідітє, я етого не люблю. В чьом дєло, Валєнтіна?