Чом не засунув в жопу головою
Й не задушив? О, курв’яча сімейка!
Зажди ж у мене!
Привид топиться у морі.
Гамлєт:
Папаша блядський, в доску заїбали!
Піти би випити у барі шампаньйоли,
Бо в сурлі мов коти понасцикали,
І несвідомо хочеться лизати
Шершавим язиком гарячі зуби.
Гамлєт уходить. Моржі ревуть, птахи кричать. Море шумить.
На сцені стоїть рояль «Стенвей», на ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над всім цим герб висить національний, на гербі зображено ведмедя. В одній руці в ведмедя молоток, а в другій — балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки. На кріслі сидить Маргаріта, мати Гамлєта, і вишиває комірець косоворотки. Вона наспівує «Комаріки».
Непомітно, м’якою ходою підараса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.
Клавдій:
Сьогодні я гуляв на датськом взморьє
З твоїм синком красівим. Я канхвету
Харошу, очень вкусну йому давав.
Но он не взяв, мудило.
Маргаріта:
Какой чудак, їй-богу!
Клавдій(сам до себе):
Я виїбу його.
(До Маргаріти)
Канхвета «Тузік» очень нєхуйова.
Маргаріта(лагідно):
Бешкетнику!..
Клавдій:
Чим бздить у кабінєті,
Неначе хтось насрав нечистоплотно?
Відкрийте хвортку, хами, шоб пробзділось!