Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я не сміявся! — ображено заперечив Надлер.

— Просю дотримуватися диш-чип-ліни! — закричав Шмідлінг, калічачи мову; особливих труднощів йому коштувало слово «дисципліна». — Увага! Зараз я зроблю перекличку. Як тільки почуєте своє ім’я, кричіть: «Тут!» Зрозуміло?

— Так точно, пане обер-єфрейтор! — прогорланив Гольт разом з іншими.

Обер-єфрейтор зачитав прізвища за алфавітом.

— Так! Отже, відсутніх немає. Повний порядок! А тепер ідіть одержувати обмундирування!

На складі похмурий унтер-офіцер зміряв Гольта коротким поглядом, кинув йому в руки три пари довгих сірих кальсон, спідні сорочки з грубої кошлатої тканини, труси і три пари вовняних шкарпеток.

— Розмір взуття? — буркнув він.

Гольт відповів, і в ту ж мить на нього полетіли високі чорні черевики з шнурками, парусинові онучі.

— Виходь!

В іншому приміщенні видали комбінезон, сіро-голубу форму військово-повітряних сил, тільки без погонів і петлиць, двобортний плащ, пілотку, ремінь з пряжкою, казанок, масляночку з жовтої пластмаси і постільну білизну в голубу клітинку.

— Проходьте! Чого ще чекаєте?

Вийшовши надвір, Вольцов ремствував:

— А святкових мундирів не дадуть?

Але тут на нього накинувся Шмідлінг:

— Бач, чого захотів! Так вам зараз і видадуть святковий мундир, саме тоді, коли проходите бойову підготовку! — Він дуже незграбно висловлювався, іноді, ще не закінчивши одне речення, починав друге. — Ну, чого чекаєте? Комбінезони одягніть! — крикнув він їм услід. — На заняття треба щоб у комбінезонах.

— Теж мені начальник! — буркнув Вольцов. — В германській армії обер-єфрейтор нічого не вартий. — А цей корчить з себе бозна-що. Думає, що над нами можна коверзувати.

— А мені здається він добродушний, — сказав Гольт.

Але тут знову залунала команда:

— Виходь! Шикуйся!

Два інші єфрейтори стали на правому фланзі.

Коли біля бараків раптово з’явився Готтескнехт, Шмідлінг подвоїв свою ретельність, його зморшкувате обличчя аж перекосилося від зусилля.

— Учбова команда… струнко! Для привітання пана вахмістра наліво рівняйсь! — Він віддав честь і відрапортував по всій формі.

— Дякую. Вільно! — сказав, привітавшись, Готтескнехт; він виступав просто-таки з гідністю генерала. — У цей достопам’ятний момент починається ваше бойове навчання. Воно триватиме недовго: місяць, щонайбільше — півтора. Служба буде напружена, з сьомої ранку до восьмої вечора, година — на обід. Нічного відпочинку — від десятої до шостої — дотримуватися з залізною суворістю, інакше справу матимете зі мною. Ніяких карт і такого іншого. Ви мене зрозуміли? Так, до речі, ви ж ще не знаєте… Якщо я говорю «зрозуміло?», то це просто так, у мене своя манера висловлюватись. А коли я говорю «ви мене зрозуміли?», це означає, що я чекаю відповіді. Ви мене зрозуміли?

— Так точно, пане вахмістр!

— Ну, гаразд! Двічі на тиждень нічні заняття по три години. Ваша бойова підготовка складатиметься виключно з вивчення гармат, приладів керування вогнем в умовах бою з усіма атрибутами. Крім того, я повинен втовкмачити вам дещо з теорії стрільби зенітної артилерії. Ось тут ви й зможете довести, що ви люди освічені! Ну, а все інше — різниця між начальниками і простими смертними, всякий там протихімічний захист, контрзаходи проти шпіонажу і різні нісенітниці — ми пройдемо з вами так, побіжно. Стройові заняття сьогодні й завтра по дві години. Цього, гадаю, вистачить. Якщо ж ви не навчитеся як слід шикуватися, то ми надолужимо це на додаткових заняттях у неділю після обіду. Трохи рухів вам не зашкодить. Ось ви там, так, так! Товстун з свинячими очицями, як ваше прізвище?

— Курсант зенітної служби Феттер, пане вахмістр!

— Прекрасно! — вигукнув Готтескнехт. — Чудово! Просто надзвичайно влучно. Жирний, як свинка з стада Епікура, і прізвище Феттер[21]. Ставлю вам одиницю. — Він вийняв блокнот і, записуючи туди оцінку, продовжував: — Сподіваюсь, ви не станете ще жирніший, бо жирні в зенітній артилерії не потрібні! — По рядах прокотився регіт, Готтескнехт задоволено кивнув головою. Сміх припинився. — Тепер далі. Якщо захочете написати додому, ось наша адреса: назва населеного пункту, Велика арена, поштових марок не треба. Адже це польова пошта. Про службу писати забороняється. Мені надане право розпечатувати ваші листи, і я перевірятиму їх вибірково. Продовольство одержуватимете після занять на кухні. Обідаємо ми в їдальні.— Він кивнув головою, підійшли обер-єфрейтори. — Відберіть вісімнадцять чоловік у вогневий взвод, решту поставте до приладів.

В строю новачків заворушились.

— Припиніть базар! — загорлав Шмідлінг.

— Шмідлінг! — зупинив його Готтескнехт. Він притишив голос, але всі його добре чули. — Перед вами не рекрути, а курсанти. Скільки треба вам про це говорити?

[21] Прізвище Феттер походить від німецького fett — товстий, жирний.