Нема вночі вам, а ні вдень,
Коли вона іде з тобою
І вас обпалює вогнем.
Коли той бюст вас вічно коле,
І не дає ночами спать,
І вас всю ніч гукає в поле
Щоб вам ту казку показать.
9.9.1974 р.
ОСІНЬ – ПЕРУКАР
Осінь всі дерева поголила,
Що були в веселому вбранні,
Залишила лиш плоди дозрілі,
Що горять під Сонцем, як вогні.
А зима уже не за горами,
Дід Мороз на білому коні
Мчить із подарунками ярами,
Щоб роздать їх діткам і мені.
15.9.1976 р.
КОЛИ НА МЕНЕ ПОДИВИЛАСЬ
Теплим літом з твого личка
Полум’ям війнуло,
І від того моє серце
Жаром спалахнуло.
З того часу, моя мила,
Спокію не знаю,
Бо тебе і вдень, і вночі
Як з віків чекаю.
З того часу з моїм серцем
Щось неначе коїться,
Ой, як хочеться до тебе,