По бульварах мчиться вітер,
Підмітає падолист,
Десь в садку сховалось літо,
Може й ти там? – обізвись!
16.10. 1970 р.
ПОКИ СОНЕЧКО ЗІЙШЛО
Кохання двох нас полонило,
Як по сімнадцять нам було,
І цілу ніч воно водило
То десь у поле, то в село.
Як ти знаходилась зі мною,
Ну що хотів тобі сказать,
З мене любов пливла рікою,
Що вже й не знав, куди зливать.
Я й пішов би до осички,
Де розгулює бузок,
Хай би він твої косички,
Потягав би хоч разок.
Де розпатлані вербички
Нахилились до води,
Я б припав до твого личка,
І з тобою – хоч куди.
Як згадаю ту дівчину,
І її веселий стан,
У душі моїй ще й досі
Скаженіє ураган.
4.1.1975 р.
НАШІ ПАПОЧКИ
Дід проїздив вік на бричці
Але звали – паном,