Але була то мить чудова,
І я радів, немов дитя,
Як перший раз я взяв ті ноги
Бо в них відчув весь сенс життя.
10.6.1976 р.
ГОЛОВІ ПРОФКОМУ
Сіпівому Петру Васильовичу
А Сіпівому приснилось,
Що у нього така сила,
Що якби не він в конторі –
То були всі босі й голі,
І жили б всі, як бомжі,
Що без хати і межі.
І що він такий всезнайка,
Як в відрі стара лушпайка,
А насправді, він то – зло,
З роду-прадіда – мужло.
Любить він тоді мовчати,
Як щось треба підказати,
А як просять сказать слово,
Він, як Вітя мчить до Вови.
От такий наш голова,
Хоч дурний, та всі права.
А як тре’ вас обдурить,
В нього – все тоді горить.
А з начальством рука в руку
Як же не цінить цю суку?
А щоб хату Грицю дать, –
Йде в начальника питать,
Бо попробуй без диплома