11.9.1973 р.
ЛЮБОВ І ЩАСТЯ
Навіщо ти себе ховаєш,
Скажи, у склепах майбуття,
Саму себе ти обкрадаєш
І називаєш це – життям.
Природа всіх нас так створила,
І всім дала таку красу,
Що, навіть, щоб і не хотіли,
Ми не залишим ту росу.
А ти в сльозах. За чим ти плачеш?
Радій, що Гриць тебе узяв,
І що твоє біленьке тіло
Всю ніч до ранку цілував.
Чи може того ти не бачиш,
Яка це радість щастя мать,
Яка це радість буть щасливим,
І людям щастя дарувать.
А ти, немов, на вітрі сливи,
Замість, щоб Гриця обійнять,
І щоб зробить ще більш щасливим! –
Ти стала Гриця проганять.
А він же дав тобі кохання,
Вогненну пристрасть почуття,
Щоб виконать всі ті бажання
Що нам довірило життя.
Та хай говорять всі, що хочуть,
А ти іди, іди у гай,
Й дивись сміливо хлопцям в очі,
І, тих, хто просять – розважай.