Побачиш ти і зрозумієш,
Навіщо кожний з нас живе?
А кранівниця рум’яніє,
І Сонце з неба в дім кладе.
І дім відразу молодіє,
Зникає холод, сніг і лід,
Бо кранівниць таких в нас сотні,
Які дарують людям – ЦВІТ.
Ідеш по вулиці й радієш,
І майстрам хочеться сказать:
– Привіт вам наші добродії,
Отож, і далі так держать!
Ми вдячні вам за руки ваші,
За вашу щедрість і добро.
Спасибі вам за вашу працю,
Яка дарує нам тепло,
17.1.1964 р.
КОЛИ СНИТЬСЯ ЩАСТЯ
Тебе захоплює, – я знаю,–
Жіночість ніжної душі,
І я дівчаток поважаю.
Тому, ото, й пишу вірші.
Та тільки щастя, а ні стільки
Від них не маю я: – ні, ні.
Хіба, як ляжу та присниться
Мені те щастя – уві сні.
4.11.1961 р.
ПОЛІГАМ
Ну як ти можеш двох любить,
Якщо не вмієш ще й ходить?