Страх моторні і цікаві
Дівка Хима й жіночки.
І про Леся, що він злючий
І рудий і поганючий,
Їх лепечуть язики.
***
Хима, дівка соромлива,
Додає й свого ще дива:
«Кажуть, кров людськую пє!..
Бо як їсти сяде тільки, —
Джура крови — не горілки
Повний кухоль подає».
***
— «От собака! От катюга!» —
Верещить одна і друга...
Аж ураз гукають: «Цить!»
Вся жінота поніміла!
Бий тебе небесна сила! —
На помості Лесь стоїть.
***
Стан високий, вус козацький,
Чорні брови і юнацький
Погляд сміливий, палкий:
Так тим поглядом проймає
Мов у душу зазирає,
Мов звеліти хоче їй.
***
От як люди набрехали!...
А пан возьний взяв шпарґали
Та й почав читати з їх,